Один зимовий день у Кам'янці
В пості будуть фортеця, діди морози, миколаї, снігові скульптури, ШИКАРНІ снігові скульптури і багато-багато снігу.
Почнемо з фортеці.
Взагалі правильна думка - перенести фортецю у центр, так туристам буде зручніше. Так що відтепер замок довго шукати не треба, він напроти поштамту.
А то в Старе місто ще потрап в таку погоду - бачте, доводиться на конях добиратися.
Хоча це я дурю, звичайно. Просто сьогодні в нас запалили головну міську ялинку, а ще провели конкурс снігових скульптур.
Ні-ні, ці не конкурсні, хоча дуже-дуже милі.
Це вчора вдень школярі біля міськвиконкому ваяли ведмедиків, котиків та гадюк.
Дві баришні йшли сьогодні повз дитячі витвори:
- А це що?
- А це змєйка.
- Це пі***ц, а не змейка!.
Гадюки, кажу ж.
Ніяк себе не привчу спокійно реагувати на мат в громадських місцях. Скільки не втовкмачую собі, що це лакмус, що от саме такими словами себе позначають люмпенізовані виродки, але чути цього не можу - і все. За останні роки в місті дуже побільшало матюків. В Москві такого немає, в Чернівцях такого немає, та ніде такого не має - якість населення проявляється саме в нас. Гниль.
Тому давайте про хороше.
Груші, дракони і хатинки з машинками - це все діти.
А от Стара фортеця ледь не в натуральну величину - це два Олеги (Шулик та Храпан) та один Олексій (Мрачковський). Два гончарі та їх товариш зробили кльову штуку просто так - ну не пропадати ж таким снігам дарма?
Абсолютно так само думав пан Георгій Телятицький, власник стейк-хаусу "Лондон" і магазину "Султан" на Коріатовичів - як з сніжної проблеми зробити щось приємне. Ще кілька днів тому, проїжджаючи повз його заклади під вечір, я бачила великі снігові паралелепіпеди. Поруч стояла дерев'яна велетенська коробка (паралелепіпеди робили з її допомогою?).
За кілька днів з паралелепіпедів виникли фігури - і значно класніші, ніж з хурми (це я на НОМ натякаю, але ви ж того не знаєте :о).
А далі за справу взялися студенти кафедри мистецьких дисциплін нашого університету (переважно майбутні реставратори).
Розкішна першокурсниця з університету з шикарною гривою зробила подушки у подарунках - ну чим не зимова мрія?
А це робота студентів IV курсу. Кажуть, що працюють без ескізів: суцільна снігова імпровізація.
Серед робочих знарядь лопатки і віники. Роден і не здогадувався, напевно. :о)
Фестиваль "Миколаєва феєрія" - звучить трішки заголосно, але результат дивовижний.
З десяток скульптурних груп стоять біля піцерії "Челентано" і "Лондону". Скільки стоятимуть - питання навіть не до погоди (на найближчі дні ніяких плюсів), а до культури кам'янчан. Магнолії і лавиці в нас сільські биці ламають швидко. Чи підніметься рука на снігові шедеври - побачимо. Хочеться, щоб НЕ піднялася.
Навіть за самим процесом створення скульптур спостерігати - задоволення. Дівчинку в червоному батьки ну ніяк не могли відтягнути від дива.
А там таки диво:
Загальний план.
І деталі. Як Кай, замерзаючий серед кришталевих літер, так і цей хлопчик чекав на диво.
Скульптури класні - ви вже зрозуміли. А ще класні скульптори. Вдячна і пані Наталії Урсу, і Інні Березіній - які кльові, шикарні в них студенти. Я щодня повз екс-радгосп-технікум ходжу, так там таких красивих, з розумними очима, у веселих шапках і з шевелюрами на голові - так от, там таких просто немає. Все більше лисенькі, в спортштанях і з матючками. В розумних велика бібліотека, в дурних великий телевізор? Не лише. За зачісками і мовою теж можна визначити, хто є хто.
От вони, снігові мікеланджело - з відомим кам'янецьким скульптором Сергієм Кляпетурою, координатором фестивалю, та меценатом Георгієм Телятицьким.
Кілька кадрів з нагородження.
Абсолютно всі отримали дипломи і конверти.
Яка сума в конвертах - не розголошується. Ай, радість ціни не має.
А, ну тут треба сказати, що сьогодні вперше за довгий час визирнуло сонце - але було дуууууже холодно.
Мінус 10, здається.
Але ну і що. Бо Г.Телятицький і студенти-реставратори не лише зробили скульптури.
Вони ще влаштували свято - несподіване, і від того значно класніше, аніж всякі там заплановані (пізніше поясню, про що я).
Бачите погляд хлопчика? Знаєте це відчуття, коли хочеться - а не можна?
Так можна ж!
Абсолютно ВСІМ дітям, котрі сьогодні йшли повз епіцентр фестивалю, діставалися ласощі і розмальовки (ну а що ще майбутні художники мали б дарувати? :о)).
Хлопці-миколаї соколами кидалися на дітей біля фігур - з подарунками в руках.
"Так, дитина на горизонті, готуй пакунок". Так все і відбувалося.
Дітей, до речі, було небагато. Бо...
Бо вони за кілька хвилин скупчилися у великих кількостях в кварталі від скульптур.
Там вже шикувався цьогорічний парад дідів морозів.
Він був скромнішим за минулорічний. Не було військового оркестру - воякам губи до мундштуків на морозі примерзають.
Зате були вони - 14-річна Чайка (праворуч) та 25-річний Грім.
Славні!
Я вже писала колись, що міла-кунісність - нормальний стан для подолянок і чернівчанок. В нас тут кожна п'ята - міла-куніс, як не краще. Головна снігурка з кам'янецького ліцею тому доказом.
Чайка і Грім. От так і треба гуляти парам в морози.
Процесія рухається поволі - і слизько, і на ратуші ще не всі приготування закінчилися.
Як правило, я біжу перед парадом, аби залізти на оленя у парку - звідти хороші панорами ходи. Олень сьогодні стояв гордий і самотній - побігла б туди, до цього б часу мене відкопували б, напевно.
Я не впевнена, що це погляд діда і онуки.
міла-куніс вас вітає!
І Чайка теж.
Не знаю, що там примерзло у військових, але цьогоріч "Джингл белз" врізали студенти "кулька". Було непогано.
Хлопці з тромбонами якраз чекали, поки кавалькада з'явиться в Старому місті.
А далі вже пішли гуртом.
Поки снігуронька остаточно вживається у роль кінозірки...
Самий кремезний з дідів морозів нападає на автівки, котрим поки не виїхати з Старого міста: дороги перекрила міліція.
Велетень у червоній шапці підлітав до вантажівок і маршруток - і заглядував всередину.
Ну добре, я трохи його підзужувала, бо це весело. Ну і підзужувала.
Подивіться, які в маршруточника емоції - чолов'яга знову повірив у діда мороза! Новорічне диво. Амінь.
Конкретно цей дід кілька разів поривався потрапити у кадр без бороди, страшно переживаючи, що мої глядачі (це ви, опля) не побачать його обличчя. Sic transit gloria mundі, шо тут ще скажеш.
Біля ратуші до сонму дідів з конями додались свої діди, з ангелами.
Обіліє дідів - це правильно. Снігурки - товар більш дефіцитний. Траплялись прегарненькі.
Училище культури з незамерзаючими мундштуками вже влаштувалося на сцені - і це була сама екстремальна ялинка, що народилася і виросла у лісі-лісі темному.
Коли дуже погано, то це аж добре. Саме "ялиночка" запам'ятається надовго, а що "Джингл белз", з "Белзами" все в порядку було, як і в "Хепі-нью-єа".
На площі з сотня підлітків і дітей танцювали під всі новорічні мелодії. Задні ряди відверто сачкували, передні сподівалися, що вже їхня глоріс мунді так просто не мине. Не транзіт себто.
Тут же вся преса.
Як тільки бідні батраки з мундштуками покинули сцену, невидимий діджей врубав "Гангста стайл" - і весь натовп Червоних капелюшків заревів від захвату. Навіть ті, кому з виду років по сім було.
Я на відстані у три парсеки від гангста-стайлу, мені цього не зрозуміти.
Нарешті півгодинне гоцання закінчилося,
На сцену пройшов Миколай з янголами.
Якщо що, я за дідів морозів. Вбивати в дітей житія святих - остання справа. Не в ХІІІ столітті ж живемо.
Роздачу янголят народу я пропустила.
Зате бачила щось ганебніше.
Міська влада до святкувань змогла залучити кількох спонсорів. Хтось цукерки надав, хтось ще щось.
Коли янголи зі сцени за давнім звичаєм всіх сільських наречених почали кидати у натовп дітей карамельки, стало зрозуміло, хто виживе під час апокаліпсису.
Діти. От кадр за хвилину до катастрофи - смішний чоловічок роздає всім бажаючим повітряні кульки. За секунду його помітять ті, з цукерками.
І буде так.
Бо мама кожній дитині вдома каже: "А ти не стій! Дають щось на шару - йди і бери. Бо чо він взяв, а ти не взяв? Бери!"
Йдуть і беруть. Через трупи за карамелькою підуть.
Новорічна ж "програма" - за таке організатора (Чорнобиль?) треба на рудники відправляти. Що це за кацапщина була? Ні, я сама наполовину росіянка, до російського фольклору (котрому там все одно не місце) ЦЕ не мало жодного стосунку. Це була кабаччина якась ганебна.
Навіщо потім під фонограму носили дорослого дядьку, який "зображав" Кіркорова? Навіщо потім хтось у перуці зображав Распутіну? Це свято для дошколят із західно-українського міста, навіщо їм Распутіна? Чим думав сценарист - і чи не боляче йому потім тим, чим він думав, какати - бо голова таке не придумає?
От в ті конкретно хвилини було боляче і соромно: це рівень не "фестивальної столиці України", а бідного райцентру, де з культури лише тілівізор, та й той з російськими каналами. Того й регіонала в Раду вибрали: тупіють люди.
Знаменитий дядя Юра тішився і таким гоцкам. Нє, хтось віддав наказ - і троє міліціонерів дядю Юру вивели. От НА ФІГА? Кому він заважав? Заважав низькоякісний "музончик", то треба було пані Чорнобиль всім нарядом з Польського ринку депортувати. Бажано кудись за кордон. Туди, де Распутіна - своя.
Фейєрверку я так раділа, що всю його зйомку запорола. Я люблю вогонь.
Все, ялинку запалили.
І ВЕСЬ натовп дітей побіг до Вірменської криниці - там якраз відкрили резиденцію Діда мороза.
Люди, ви не уявляєте, як швидко обсмокчуть ваші кістки ваші ж діти. В перші ж секунди після кінця світу. Жодна сила не стримає дитину, яка розуміє, що за посиденьки на колінах у дяді мороза отримає халявний цукерок.
На таких малюках вже пахати можна, а вони на коліна лізуть.
От хто має там сидіти - і шепотіти на вушко перший в житті вивчений віршик.
Во, оце правильна картинка!
Після цього я потупотіла за дідами морозами додому. Змерзла так, що вже п'яту годину не можу відігрітися.
Але ж воно було того варте.
Ой. Я ще сьогодні отримала майже три кілограми задоволення - за кілька світлин мені подарували примірник щойного, свіженького талмуду від О.Пламеницької про нашу фортецю (видавництво "Абетка"). Там лише щоб картинки подивитися, треба кілька годин. Поки тому лише так, пролистала :о).
Бонус. Ялинки сьогодні запалали також у Хмельницькому, Ужгороді, Києві та інших містах.
Репортаж в УНІАН
Почнемо з фортеці.
Взагалі правильна думка - перенести фортецю у центр, так туристам буде зручніше. Так що відтепер замок довго шукати не треба, він напроти поштамту.
А то в Старе місто ще потрап в таку погоду - бачте, доводиться на конях добиратися.
Хоча це я дурю, звичайно. Просто сьогодні в нас запалили головну міську ялинку, а ще провели конкурс снігових скульптур.
Ні-ні, ці не конкурсні, хоча дуже-дуже милі.
Це вчора вдень школярі біля міськвиконкому ваяли ведмедиків, котиків та гадюк.
Дві баришні йшли сьогодні повз дитячі витвори:
- А це що?
- А це змєйка.
- Це пі***ц, а не змейка!.
Гадюки, кажу ж.
Ніяк себе не привчу спокійно реагувати на мат в громадських місцях. Скільки не втовкмачую собі, що це лакмус, що от саме такими словами себе позначають люмпенізовані виродки, але чути цього не можу - і все. За останні роки в місті дуже побільшало матюків. В Москві такого немає, в Чернівцях такого немає, та ніде такого не має - якість населення проявляється саме в нас. Гниль.
Тому давайте про хороше.
Груші, дракони і хатинки з машинками - це все діти.
А от Стара фортеця ледь не в натуральну величину - це два Олеги (Шулик та Храпан) та один Олексій (Мрачковський). Два гончарі та їх товариш зробили кльову штуку просто так - ну не пропадати ж таким снігам дарма?
Абсолютно так само думав пан Георгій Телятицький, власник стейк-хаусу "Лондон" і магазину "Султан" на Коріатовичів - як з сніжної проблеми зробити щось приємне. Ще кілька днів тому, проїжджаючи повз його заклади під вечір, я бачила великі снігові паралелепіпеди. Поруч стояла дерев'яна велетенська коробка (паралелепіпеди робили з її допомогою?).
За кілька днів з паралелепіпедів виникли фігури - і значно класніші, ніж з хурми (це я на НОМ натякаю, але ви ж того не знаєте :о).
А далі за справу взялися студенти кафедри мистецьких дисциплін нашого університету (переважно майбутні реставратори).
Розкішна першокурсниця з університету з шикарною гривою зробила подушки у подарунках - ну чим не зимова мрія?
А це робота студентів IV курсу. Кажуть, що працюють без ескізів: суцільна снігова імпровізація.
Серед робочих знарядь лопатки і віники. Роден і не здогадувався, напевно. :о)
Фестиваль "Миколаєва феєрія" - звучить трішки заголосно, але результат дивовижний.
З десяток скульптурних груп стоять біля піцерії "Челентано" і "Лондону". Скільки стоятимуть - питання навіть не до погоди (на найближчі дні ніяких плюсів), а до культури кам'янчан. Магнолії і лавиці в нас сільські биці ламають швидко. Чи підніметься рука на снігові шедеври - побачимо. Хочеться, щоб НЕ піднялася.
Навіть за самим процесом створення скульптур спостерігати - задоволення. Дівчинку в червоному батьки ну ніяк не могли відтягнути від дива.
А там таки диво:
Загальний план.
І деталі. Як Кай, замерзаючий серед кришталевих літер, так і цей хлопчик чекав на диво.
Скульптури класні - ви вже зрозуміли. А ще класні скульптори. Вдячна і пані Наталії Урсу, і Інні Березіній - які кльові, шикарні в них студенти. Я щодня повз екс-радгосп-технікум ходжу, так там таких красивих, з розумними очима, у веселих шапках і з шевелюрами на голові - так от, там таких просто немає. Все більше лисенькі, в спортштанях і з матючками. В розумних велика бібліотека, в дурних великий телевізор? Не лише. За зачісками і мовою теж можна визначити, хто є хто.
От вони, снігові мікеланджело - з відомим кам'янецьким скульптором Сергієм Кляпетурою, координатором фестивалю, та меценатом Георгієм Телятицьким.
Кілька кадрів з нагородження.
Абсолютно всі отримали дипломи і конверти.
Яка сума в конвертах - не розголошується. Ай, радість ціни не має.
А, ну тут треба сказати, що сьогодні вперше за довгий час визирнуло сонце - але було дуууууже холодно.
Мінус 10, здається.
Але ну і що. Бо Г.Телятицький і студенти-реставратори не лише зробили скульптури.
Вони ще влаштували свято - несподіване, і від того значно класніше, аніж всякі там заплановані (пізніше поясню, про що я).
Бачите погляд хлопчика? Знаєте це відчуття, коли хочеться - а не можна?
Так можна ж!
Абсолютно ВСІМ дітям, котрі сьогодні йшли повз епіцентр фестивалю, діставалися ласощі і розмальовки (ну а що ще майбутні художники мали б дарувати? :о)).
Хлопці-миколаї соколами кидалися на дітей біля фігур - з подарунками в руках.
"Так, дитина на горизонті, готуй пакунок". Так все і відбувалося.
Дітей, до речі, було небагато. Бо...
Бо вони за кілька хвилин скупчилися у великих кількостях в кварталі від скульптур.
Там вже шикувався цьогорічний парад дідів морозів.
Він був скромнішим за минулорічний. Не було військового оркестру - воякам губи до мундштуків на морозі примерзають.
Зате були вони - 14-річна Чайка (праворуч) та 25-річний Грім.
Славні!
Я вже писала колись, що міла-кунісність - нормальний стан для подолянок і чернівчанок. В нас тут кожна п'ята - міла-куніс, як не краще. Головна снігурка з кам'янецького ліцею тому доказом.
Чайка і Грім. От так і треба гуляти парам в морози.
Процесія рухається поволі - і слизько, і на ратуші ще не всі приготування закінчилися.
Як правило, я біжу перед парадом, аби залізти на оленя у парку - звідти хороші панорами ходи. Олень сьогодні стояв гордий і самотній - побігла б туди, до цього б часу мене відкопували б, напевно.
Я не впевнена, що це погляд діда і онуки.
міла-куніс вас вітає!
І Чайка теж.
Не знаю, що там примерзло у військових, але цьогоріч "Джингл белз" врізали студенти "кулька". Було непогано.
Хлопці з тромбонами якраз чекали, поки кавалькада з'явиться в Старому місті.
А далі вже пішли гуртом.
Поки снігуронька остаточно вживається у роль кінозірки...
Самий кремезний з дідів морозів нападає на автівки, котрим поки не виїхати з Старого міста: дороги перекрила міліція.
Велетень у червоній шапці підлітав до вантажівок і маршруток - і заглядував всередину.
Ну добре, я трохи його підзужувала, бо це весело. Ну і підзужувала.
Подивіться, які в маршруточника емоції - чолов'яга знову повірив у діда мороза! Новорічне диво. Амінь.
Конкретно цей дід кілька разів поривався потрапити у кадр без бороди, страшно переживаючи, що мої глядачі (це ви, опля) не побачать його обличчя. Sic transit gloria mundі, шо тут ще скажеш.
Біля ратуші до сонму дідів з конями додались свої діди, з ангелами.
Обіліє дідів - це правильно. Снігурки - товар більш дефіцитний. Траплялись прегарненькі.
Училище культури з незамерзаючими мундштуками вже влаштувалося на сцені - і це була сама екстремальна ялинка, що народилася і виросла у лісі-лісі темному.
Коли дуже погано, то це аж добре. Саме "ялиночка" запам'ятається надовго, а що "Джингл белз", з "Белзами" все в порядку було, як і в "Хепі-нью-єа".
На площі з сотня підлітків і дітей танцювали під всі новорічні мелодії. Задні ряди відверто сачкували, передні сподівалися, що вже їхня глоріс мунді так просто не мине. Не транзіт себто.
Тут же вся преса.
Як тільки бідні батраки з мундштуками покинули сцену, невидимий діджей врубав "Гангста стайл" - і весь натовп Червоних капелюшків заревів від захвату. Навіть ті, кому з виду років по сім було.
Я на відстані у три парсеки від гангста-стайлу, мені цього не зрозуміти.
Нарешті півгодинне гоцання закінчилося,
На сцену пройшов Миколай з янголами.
Якщо що, я за дідів морозів. Вбивати в дітей житія святих - остання справа. Не в ХІІІ столітті ж живемо.
Роздачу янголят народу я пропустила.
Зате бачила щось ганебніше.
Міська влада до святкувань змогла залучити кількох спонсорів. Хтось цукерки надав, хтось ще щось.
Коли янголи зі сцени за давнім звичаєм всіх сільських наречених почали кидати у натовп дітей карамельки, стало зрозуміло, хто виживе під час апокаліпсису.
Діти. От кадр за хвилину до катастрофи - смішний чоловічок роздає всім бажаючим повітряні кульки. За секунду його помітять ті, з цукерками.
І буде так.
Бо мама кожній дитині вдома каже: "А ти не стій! Дають щось на шару - йди і бери. Бо чо він взяв, а ти не взяв? Бери!"
Йдуть і беруть. Через трупи за карамелькою підуть.
Новорічна ж "програма" - за таке організатора (Чорнобиль?) треба на рудники відправляти. Що це за кацапщина була? Ні, я сама наполовину росіянка, до російського фольклору (котрому там все одно не місце) ЦЕ не мало жодного стосунку. Це була кабаччина якась ганебна.
Навіщо потім під фонограму носили дорослого дядьку, який "зображав" Кіркорова? Навіщо потім хтось у перуці зображав Распутіну? Це свято для дошколят із західно-українського міста, навіщо їм Распутіна? Чим думав сценарист - і чи не боляче йому потім тим, чим він думав, какати - бо голова таке не придумає?
От в ті конкретно хвилини було боляче і соромно: це рівень не "фестивальної столиці України", а бідного райцентру, де з культури лише тілівізор, та й той з російськими каналами. Того й регіонала в Раду вибрали: тупіють люди.
Знаменитий дядя Юра тішився і таким гоцкам. Нє, хтось віддав наказ - і троє міліціонерів дядю Юру вивели. От НА ФІГА? Кому він заважав? Заважав низькоякісний "музончик", то треба було пані Чорнобиль всім нарядом з Польського ринку депортувати. Бажано кудись за кордон. Туди, де Распутіна - своя.
Фейєрверку я так раділа, що всю його зйомку запорола. Я люблю вогонь.
Все, ялинку запалили.
І ВЕСЬ натовп дітей побіг до Вірменської криниці - там якраз відкрили резиденцію Діда мороза.
Люди, ви не уявляєте, як швидко обсмокчуть ваші кістки ваші ж діти. В перші ж секунди після кінця світу. Жодна сила не стримає дитину, яка розуміє, що за посиденьки на колінах у дяді мороза отримає халявний цукерок.
На таких малюках вже пахати можна, а вони на коліна лізуть.
От хто має там сидіти - і шепотіти на вушко перший в житті вивчений віршик.
Во, оце правильна картинка!
Після цього я потупотіла за дідами морозами додому. Змерзла так, що вже п'яту годину не можу відігрітися.
Але ж воно було того варте.
Ой. Я ще сьогодні отримала майже три кілограми задоволення - за кілька світлин мені подарували примірник щойного, свіженького талмуду від О.Пламеницької про нашу фортецю (видавництво "Абетка"). Там лише щоб картинки подивитися, треба кілька годин. Поки тому лише так, пролистала :о).
Бонус. Ялинки сьогодні запалали також у Хмельницькому, Ужгороді, Києві та інших містах.
Репортаж в УНІАН