Поліетнічність в аметистах
Вгадаєте, де зроблено кадр сьогодні по обіді?
Ось тут.
Так, це робота Главки № 2 після Резиденцій - вірменська Петропавлівська церква у Чернівцях
Там чудовий модерновий розпис куполу (хоча сам храм закінчили у 1870-х, купол розписували пізніше),
але загалом інтер'єр занадто пістрявіє - з готикою так не можна, готика фактурна сама по собі (плюс багаті за колористикою вітражі), такі циганські ай-не-не на склепіннях зайві.
Але пост не так про церкву,
як про людей. І трішечки про Вірменію.
Бо в Чернівцях сьогодні, 11 серпня 2012 року, була не лише я (я там взагалі занадто часто буваю:о)), а й Глава Вірменської Апостольської церкви Католікос і Верховний Патріарх усіх вірмен Гарегін ІІ.
З готелю (поселяли католікоса у "Буковині" напроти парку) патріарх виїхав вчасно, а от далі десь загубився серед австрійської забудови - чи то в Резиденцію повезли його, чи в ратушу. Народ під храмом стояв вже на початку третього (о третій мало починатися богослужіння), тож вже за півтори години очікування всі потомилися. Хор пішов репетирувати у сусідній ресторан, діти галасували у храмі, хлібо-сільна красуня у кіцманських бісерних трояндах з бойового посту перед церквою перемістилася десь у дворик. Запізнювався патріарх.
Ну нічого, є час роздивитися вірменських священиків. Он які в них хачкари зі срібла. Стильні.
Ні, я без іронії - таки стильні.
Я пішла походила по Сагайдачного. Пішла познімала наречених біля загсу на Кобилянській. Я взагалі намилилася додому, але дала Католікосу ще один шанс - повернулася втретє під церкву.
Вчасно. Кортеж з лексусів, піднесено-суворого виду ад'ютанти відчиняють задні двері автівок, клір в чорних клобуках виходить до натовпу вірмен ледь не з усієї України. Традиційне пригощання.
Верховний Патріарх всіх вірмен фігура не надто відома українському медіа-простору, піди вирізни, який з оцих наКлобучених - саме він. Ага - жезл з аметистами.
Фото не надто чітке, але совку розгледіти можна. Симпатично, а?
Хоча ось це срібне диво так і просилося у мій аргентовий бестіарій. Надзвичайної краси річ.
А пропос краси.
Помічники у католікоса суворі і з гордою поставою.
Але часом посміхаються.
Я ще коли у Вірменії була, помітила, наскільки вродливими бувають вірменки.
Найвродливіша співачка вірменського хору від камери ховалася, вперто маскуючись за чужими спинами, але вона була просто приголомшливо гарною.
Світ прекрасний своєю дуалістичністю. Якщо існує краса, має бути й її альтернатива. Наприклад дрогобицький скрипаль і міністр культури України пан М. Кулиняк. Він якраз проводить сеанс чорного гіпнозу над головою української єпархії вірменської церкви архієпископом Григорісом Буніатяном. В Кулиняка все вийде - флюїди зла і примітивізму мають убойну силу на відстані до 60 метрів 66 сантиметрів.
Люду зібралося багато, але не надто багато. Велетенська кількість маленьких дітей - для благословіння, чи що. Я дуже далека від будь-яких вірувань, тому певні ритуальні банальності тікають від мого розуміння.
відразу скажу: мені все одно, яка вартість годинника у Католікоса всіх вірмен. Більше того, вірменського цвіту по всьому світу, церква - чи не найстаріша на планеті, гарні цацки це лише підкреслюють - і виграшно виглядають на чорному тлі.
Це все не викриття і не критика, я просто по-жіночому люблю прикраси.
А про манікюр я не знаю поки, що я думаю :о)
Виступ Михайла Папієва - вперше чула його російську. Зазвичай він виступає українською. Спишемо на те, що всі віпи були родом з СРСР.
Взагалі Католікос - візуально - тішився і радів і був схожий на недоекспоновану версію доброго діда мороза. Гарегін ІІ вже 13 років на цій посаді - а йому ж лише 60.
Тут весь час лізе в голову фраза з "Собачого серця" про чергу - але просто Вірменська церква вже давно підробляє як зала органної музики, тож білети десь мають продаватися.
А з українських новин головна новина ось яка: спека нарешті пішла, народ масово гуляє весілля. Ось це - з села Русів Снятинського району.
(Фотограф думає, що його так не помітять, ага).