Про Нижній Новгород і "Сапсан"
Ще у вівторок я з'їздила на Сапсані у Нижній Новгород (екс-Горький), одне з найбільших міст Росії.
Про що коротко доповідаю сама собі (без власних же звітів потім якісь куці, обірвані спогади залишаються. Дожили).
Припустімо, закордонного паспорту в вас нема (з'їв сусідський собака, впав в каналізацію, вітер відніс в Африку), а до іноземних подорожей ви вже дозріли.
Куди податися?
До диспозиції всього й маємо - Білорусь та Росію. І якщо у Росії родичів немає, далі Москви та Пітера навряд чи хтось доїде.
В Росії просто тьма-тьмуща якісних, цікавих, колоритних і своєрідних пам'яток старовини - дивитись не передивитись. Але для подорожей до східного сусіда треба крім бажання покататися мати й ще щось.
Не знання мови - з цим якраз в українців проблем не буде. Не євро чи долари (хоча дешевою поїздка точно не получиться). Треба мати інстальований досередини фільтр, який би відсіював красу від потворства. Бо потворства буде багато.
Хоча якщо шкура як у бронтозавра, сторонні звуки-запахи-об'єкти вам не заважають - все пройде взагалі на ура.
З товщиною шкіри мені не пощастило, а ще більше не пощастило з вухами. Головним негативом власне Нижнього стали аудіо-подразники. І я навіть не про бабусю, котра на моє запитання про напрямок гнівно відповіла: "К Кремлю? К какому еще Кремлю???"
Мова про блатняк. На вокзалі вас зустріне він. Дійдете до стін кремля, тільки дістанете фотоапарат - з гарного місця для кадру вас пожене блатняк же, який врубають на бізнес-прости-господи-центрі "Муравей". Він буде звучати з мобілок перехожих і з вікон машин. Таке враження, що вся країна або зеки, або готуються ними стати.
Наступний подразник назвемо ідеологічним. Перед вами не мила сільська вулиця, а одна з магістралей центру Нижнього - вулиця Радянська.
Всі ці площі Леніна, Комсомольські проспекти і інші радянські нісенітниці все ще живі в Росії. Семантику країна ніяк не змінить, а звідси і незрозуміння у народу - а що, щось з 1986 року змінилося? Візуально хіба деякі дерев'яні особнячки у вагонку оббили, ну і сміття стало яскравішим. А все інше: був Ленін на площі - і є, була вулиця Радянською - і є, а шо?
Нижній Новгород - місто воістину багате, вальяжне, велетенське. Багате-багате.
Але місцевий транспорт трохи лякає. Я не уявляю такий от пазик на якомусь з кам'янецьких маршрутів. Нижегородці, не сідайте в цей іржавий тазик, ви що?
Ще мене вразив стан житлових багатоповерхівок в самому центрі - це ж руїни якісь. Але вчора по дорозі з Борисполя на вокзал бачила у Києві цілі квартали подібних гетто. Так що це не лише російська біда.
Негатив переб'ємо позитивом: я навітьу Європі не бачила так багато таких гарних клумб, як у Нижньому. Розкішні мохнаті нарциси, масові виступи тюльпанів, навіть миршавенькі, але сакури - цвітуть.
Гарне місто - це те місто, по якому комфортно пересуватися пішки, гуляти. Серед квітів гуляти приємно, Новгороду жирний плюс.
Тут навіть всі автобусні зупинки - у натюрмортах. Так місцева картинна галерея придумала -і правильно.
І за уніфіковану, масовану турботу про туристів - щоб не пішли без сувенірів - теж плюс. Сувенірні лавки мають однаковий (такий, як машинка) впізнаваємий стиль, сувенірів багато недорогих і різних, і якби я мала хоча б мінімальну потребу у фарфорових дзвіночках, лаптях чи магнітиках на холодильник, з пустими руками я б з Нижнього не приїхала.
А так приїхала лише з двома пляшками місцевого пива - для Міка :о)
Але ж це Росія, плюси тут не можуть йти автоматною чергою - гранати мінусів вибухатимуть просто біля ваших ніг час від часу. Ось біля цієї башти кремля (поруч меморіал загиблим у Другу світову -і дерева, обвішені георгіївськими стрічками) стоїть пара. Перекачаний молодик у спортивних штанах і футболці -і його дівчина. Вона ніжно його обіймає, а він в цей час... як би так сказати... він пісяє на стіну кремля на очах у групи німецьких пенсіонерів і мене. Я зробила зауваження, він сказав щось типу, а шо делать, туалета тут нет.
Зрозуміло, що на території кремля туалети є.
Я була у місті лише кілька годин, за кілька годин Новгород не подивишся - тільки головне. Тому ярмарковий центр з закам'янілим Іллічем над ним фотала тільки з одного з мостів через Оку.
Нижній - це російський Кобленц. Там в нас Deutsche Eck, а тут Ррусіше Ек. Момент злиття Оки з Волгою виглядає монументально, тільки замість багатотонного Вільгельма І тут собор О.Невського, майже точна копія кам'янецької Георгіївської церкви (бо ж Російська імперія придумала типові проекти забудови ще коли, ага).
І движняк по Волзі майже такий як по Рейну: катери, баржі, човники якісь.
І навіть купа таких от плавучих будинків - здається, їх тут дебаркадерами чомусь називають. хоча можу помилятися.
Виходячи зі старих картинок, Ррусіше Ек колись був причиною частих повеней у Нижньому. Зараз я не помітила броньованих набережних, тому не знаю, як з проблемою справляються в наші дні.
Мінін і Пожарський біля Кремля у Нижньому розсілися так само, як вони сидять біля московського кремля. Типово російська історія: зменшену на 5 см копію великого пам'ятника роботи І.Мартоса в 2005 році для Нижнього ізваяв Зураб Церетелі. Бо саме з паперті сусіднього храму Різдва в 1611 р. Кузьма Мінін призвав нижегородців формувати ополчєніє проти поляків. Поляки - вони ж якісь фантомні російські вороги, і не можна навіть уявити собі щось більш смішне і безглузде.
Цьогоріч в нас на Республіці мають ще більше будинків розфарбувати - про "Республіку" думала, коли бачила деякі нижегородські графіті. Є дуже класні.
Бруд - спільна біда всього пост-совка, але в Нижньому таки прибирають. Вся Велика покровська, місцева пішохідна вулиця, заставлена статуями і статуйками.
Їх безліч. Ось Євгеній Євстигнеєв біля театру.
Ось дама біля торгового центру.
Ось знамениті коти на полюванні.
Чи поштар.
Але найбільший ажіотаж у туристів викликає все-таки ця фігура. Офіційна назва - "Весела коза", і лише біля неї ваш фотоапарат не буде викликати подиву сторонніх. (Бо на мій кенон дуже косилися навіть біля кремля - мовляв, і чого тут знімати?).
Хоча на тій же Великій Покровській є знаааачно цікавіші і старіші фігури - на вулиці є кілька розкішних зразків модерну.
Він проривається між дерев'яною архаїкою, сталінським ампіром і пістрявою, перегруженою декором забудовою часів історизму і еклектики.
щоб вибухнути справжньою модерновою бомбою - будівлею Державного банку (1911-1913). Його автор В.Покровський і для України не чужий: церква в Пархомівці по одеській трасі - його робота. Він і в Варшаві будував, і у Ляйпцігу.
Будівля просто неймовірна (всередині теж, але там вам фотографувати не дозволять).
Фотографується безперечний шедевр не без складнощів - там поруч досить жваве перехрестя, стоїш і сподіваєшся, що тебе не роз'їдуть.
Чотири таких брами. Ця конкретно поруч з баштою з годинником.
Традиція робити ах-ах-ах банки в Нижньому все ще жива: за проект цього банку в 1995 р. архітектори О.Харитонов і Є.Пестов начебто отримали Державну премію в 1995 р. Фасад будинку прикрашає кераміка з майстерні Краснової.
Але Нижній лише по Кремлю, ярмарці і Великій покровській не пізнаєш. Треба дивитися купечеську забудову - на щастя, щось ще збереглося.
Хоча й активно валиться.
Але вулиця Ільїнська запам'яталася все-таки чи не найбільше.
Ось, наприклад будинок Чеснокова: неначе 16 століття все ще надворі, неначе ман'єризм і не помирав. Це все дерево, народ - бундючно-багате, розцяцьковане дерево.
Саме щось ТАКЕ ми і хочемо побачити під час подорожей в Росію: ось він, колорит. (Будинок Лошкарьових, 1830-1840-ві).
На все це дивишся так, як іноземці дивляться на Львів: це все старе, але живе, діюче, нехай і не вилизане, але від того ще цікавіше.
Ще троохи картинок (там і двір цікавезний:о))
Теж сподобалось.
Знову про художні промисли.
Щось з термостатом не те.
А по дорозі туди за вікнами показували Покрова на Нерлі:
І під цей давньоруський шедевр скажу чи не найголовніше - про "Сапсан" і потенційний наш Хьюндай.
Було цікаво, як досвід швідкісних перевезень приживається на пост-срсрівській території.
Якби я ставила за поїздку оцінку, поставила б найвищий бал. Швидкість в середньому 115 км/год (до обіцяних 160 начебто і не розганявся потяг), але ж не лише швидкість важлива. Бо - легкий дуже тихий джаз на посадці, ВСІ стюардеси/кондуктори/продавці пересувного бару говорять з пасажирами ПОШЕПКИ, телевізори увімкнені без звуку (треба тобі то російське барахло - є навушники), всі оголошення дублюються англійською, температурний режим - ідеальні плюс 20, все за санітарними нормами.
Знаєте, якщо в хьюндаях і взагалі у ВСІХ потягах введуть за правило спілкуватися шопотом (люди ж мавпують на раз, лише покажіть їм приклад) - ми заживемо в іншій країні, от побачите.
Але поки що в нас провідники мають за звичку ходити вагонами і з усієї дурі хлопати тамбурними дверима - навіть вночі.
Шопотом. Шопотом.
Пошепки.
Пошепки