Фортеця втратила цноту. Сама з собою.
А Кам'янець тут вчергове турсезон відкрив - вчора. Відкрив з ноги, нахрапом потрапивши в Книгу рекордів України: бо дві башти фортеці, Папська і Лянцкоронська, ОДРУЖУЮТЬСЯ. Такий собі кам'яний дівчачий інцест, нареченим вже за 500, але вік простому міщанському щастю не завада. Як каже Гайдук, "ходять чутки, що в Київському укріпрайоні ДОТ № 48 і косий капонір теж поберуться".
Про все це - під катом.
Про урочисті частини не буду - самі при бажанні прочитаєте. З головного і смачного: Мерідіан Черновітц у вересні буде не лише в Чернівцях, а у нас.
Давайте краще почнемо з мого найулюбленішого - з реконструкторів.
По-перше, в них новосілля: нарешті є облаштоване власне приміщення в самому такому історичному, ґрунтовному місці: бо у фортеці на рівні ґрунту (ця башта поки що ходить в дівках). Зі склепінчастою стелею і таємничими нішами, в яких можна заховати підісланого султаном вбивцю або сучасні лахи.
Тепер я знаю, куди треба напрошуватись, коли влітку знову буде +36.
По-друге, Гайдук придумав і реалізовує проект "Жива фортеця" - а то пап'є-машевські ляльки епохи пізньої Станіславської, натикані по баштах, вже навіть на артефакти минулої епохи не тягнуть, ібо розвалюються. Замість ляльок маємо живих майстрів - кушніра:
(здалеку схожий на Кармелюка),
гончара:
...і реконструкторів. Які запекло торгуються за кожний горщик. Все і справді дуже живо, навіть живенько :о)
І навіть сценки середньовічного рекету: "А ось цю фігнюлю на гірчицю, Олеже, ми в тебе вкрадемо!" Людині аж зі страусячим пером у магерці піди відмов: і без натяків зрозуміло, що поважний пан. Страуси птахи рідкісні, водяться за тридев'ять земель, аж у Гаврилівцях.
Хоча реконструктори і без проекту "Жива фортеця" історію оживляють.
Улюблена моя перехідна вовняна шапка здає позиції, вже не та. Хоча з такою усмішкою і старенька шапка грає.
Поки реконструктори готуються до муштри,
аж від ратуші і майже до Тринітарського розтягнувся вельон - і його вимірює комісія від Книги рекордів України і заступник мера Кам'янця Василь Сукач.
Допомагають тримати найдовший вельон ("фату" по-народному) дівчатка-волонтери в білих пачках - і самий відомий у місті гей, що якби натякає. Фото не покажу, протівні, і не просіть.
Є рекорд. 138 метрів.
Виплутавшись з павутиння фатину, потрапляю прямісенько до власної мрії.
Заради чогось такого я б навіть пішла вчитися на права.
Посилену слюнотечу треба чимось перебити - хоча б дитячими танцями.
А, ну точно: в людей, які трохи стежать за фестивальним рухом, виникне питання: а де ж розрекламована Porta Temporis, яка у ці дні мала гриміти на Руській брамі?
ШОвініст Ігор Данілов затягує зашморг на Порті Темпоріс
Непогода, як це видно на фотографіях, перешкодила провести фестиваль.
Подільська Хоругва чинно просиділа біля нестріляючої (вчергове!) гармати весь той час, поки на сцені учасники хмельницького клубу "Воїн" презентували власний проект - фестиваль "Форпост" (1-3 червня, Кам'янець-Подільський, ніяких білетів по 100 гривень за день).
Як оголосив ведучий, "Ось цей лицар відтворює середньовічну Швейцарію". Потім я показувала фото знавцю лат і костюмів, він подивився і каже: "Ну да, швейцарці отаке, як на крайньому лівому, носили. А в центрі чудова реконструкція Марсу".
"Форпост" обіцяє понад 500 (!) учасників з кількох країн Європи (що автоматом робить його наймасштабнішим середньовічним фестивалем України), привіз з собою середньовічний кейтерінг від "Веселого Бурдюка" - і чудового московського волинщика-гота Олександра Шкуропатського (з не менш чудовою українською, що особливо приємно). Постараюсь не прогавити "Форпост" - 1-3 червня.
Та що ми все про середньовіччя та середньовіччя. Біля ратуші поки та-а-а-аке...
Паркур-шоу від кам'янецької команди O'team:
Навіть БРДМ задіяли:
Я вперше бачила щось таке вживу, вони неймовірні.
Кажуть, з деревами і парканами вони ще видовищніше вправляються.
"1+1" вирішили зробити красиву картинку для кадру.
Три дублі - і тричі фраєрський капелюх перекочовував у повітрі з однієї голови на іншу.
Я б хлопчакам взагалі б тут оди співала, якби не одне "але".
За красивою картинкою підійшла до БДРМ поближче. Дідьки гутаперчеві, нашо ж ви так тяжко, так по-бицьому матюкаєтесь? Все враження насмарку.
А за Вірменською криницею вже шикувалася парадна колона.
Це харчовий коледж, що помітно.
Більше всього шуму робили дами в білому: Уілкі Коллінз би оцінив.
Барабани то ще фігня, а от марокаси по-кам'янецьки:
Хоча барабан - він тут головна скрипка все одно.
Все, пішли. Майбутні податківці першими.
Будівельники далі.
Парад був десь вдвічі коротший за вельон нареченої башти.
І був частиною "танцювального фестивалю" Plaza Dance.
Все було трішки чесно,а трішки ні: вистиупати мали виші і технікуми з коледжами міста, але до кожного другого раптом рибкою-прилипалою прикріпився якийсь з відомих в місті дитячих танцювальнихь колективів ("Диво калинове". "Апельсин" ще наче був, "Абра").
Тому подекуди танюцвали студенти...
І особливо студентки...
Студентки в іміджі дошколяток - подільський косплей Японії.
А подекуди - зовсім діти, як ця орава Майклів Джексонів.
От і рецепт супер-відвідуваності відкриття турсезону (народу було - не проштовхатися):
Потрібно залучити до виступу 600 дітей і підлітків. У кожного є батьки, бабусі з дідусями - масовка заходу забезпечена.
Бо загалом кам'янчанин - створіння інертне і сильно прив'язане до городу з розпорядком висадження бараболі і цибулі.
Хто там переміг, я не знаю.
але коли бігла додому, чула біля мосту розбір польотів зграйкою парубків. "А мені більше всього ті воєнні дівки, в формі". "Воєнних дівок" можна було без дублів записувати для якоїсь м'якої (але трішки вульгарної) еротики: ну так вже зваблювали пузатих дядечків в журі, так вже вигиналися, вах. Men like women in uniform too. Surprise!
І знову до фортеці, яку вже таки одягли до весілля.
Щоб почепити на Папську, масивнішу з пари, чорний метелик, варварськи звалюють з лафета гармату: нашо нам ваша історія, в нас тут весілля, Хотин в дружки їде.
Вельон на башті виглядає з одного боку як підв'язка від панчох...
А з другого - як бинт, що розмотався (або та ж панчоха, тільки спущена). Всю картину (метелик і вельон теж можу показати - якщо комусь цікаво.)
В рамках "Живої фортеці" змінилися й дівчата, що працюють у фортечному кафе. Костюми чудові, виглядають панночки дуже органічно (що не скажеш про жовті пакети таємничого і дуже популярного в українських селян універмагу Springfield).
А, а? Ну Вермер прям якийсь.
За це хвалю.
А це - рагульство і варварство. Три заїжджих хазари із Криму за 400 гривень на місяць фортечної мзди мучають трьох розкішних хижих пташок, прив'язаних за лапки до пеньків. З чорноморського пляжу, де тварини батракують для тупих і невибагливих відпочиваючих - до фортеці, де теж знайдуться і тупі, і невибагливі. Але завдання музеїв і заповідників - піднімати людину, виховувати її (і любити природу теж), а не підлаштовуватись під смаки самого відсталого звідвідувачів замку.
Сором.
Як і за цей оркестрик, який вітав "шановних гостей", що прибули до фортеці увечері. Фальш-старт-марш вони забумкали ще за півгодини до часу Х, запримітивши здалеку мера, який непомітним гаруном аль рашидом зайшов до форпосту заздалегідь. Забумкали як були - в спорткостюмах. Підійшла і зробила зауваження: хлопці, тут преса ледь не з всієї України, ви чого? "А шо? Нормально!" Музика не возвеличує людську душу, не вірте.
На корпоративчику не залишилася - вдома чекав голодний Мік.
Та й шо там було аж такого дивитися? Небо вміє влаштувати шоу покрутіше.
Репортаж № 1
Репортаж № 2