от що буває, коли в людей нема маланки.
Як завжди в ці дні, я мріяла опинитися в Валенсії на Фальясі, але ціни авіакомпаній раптом роздулися, розрослися, виросли. Не зрослося з Іспанією, знову.
Як завжди в ці дні (мінус 2011 рік), в Москві сьогодні пройшов парад на честь дня св. Патріка.
Не так навіть пройшов, як протиснувся, проповз Арбатом.
Цьому місту виразно не вистачає маланки.
Ми з Міком якось не з тих, хто переодягається в інші образи і шматки іншого життя. А парад якраз про це.
Про те, як люди, які профукали власну сніжну революцію, радіють чужій волі до свободи.
Колись я ходила на парад з задоволенням. Але то давненько було - останній раз ще в 2008 році.
Він тоді йшов Новим Арбатом, був значно численнішим і з безперервним міліцейським кордоном.
Потім ми в ці дати були то у Вірменії, то у Стамбулі, потім парад відмінили - а ще потім, вже так потім, що аж сьогодні, він відродився вже на Арбаті.
А ми, здається, подорослішали.
В тісняві і гвалті, під безперервне клацання фотокамер і барабанний бій.
Про камери не шуткую - у 2012 р. кількість знімаючих перевісила таки кількість парадуючих.
Більшість була з телевиками - портрети, значить, знімають.
А я з ширіком, ляляля.
Що смішно - в ці самі хвилини патрикує й Кам'янець.
Якісь харківські танцюристи (ірландські танці дуже прості - треба лише імітувати рухи кози, над якою летить повітряна куля. Це був жарт для балуністів, тому ви його не зрозуміли).
Якісь презентації книги про ірландців, якийсь зелений дрес-код...
Краще б на маланку франшизу б якусь влаштували, ніж експортувати Поділлям клевер, Гіннес і леприконів.
Бо ну самі дивіться - не така вже й велика різниця:
В Москві шкіри і голі тілеса:
- і в Красноїльсьу теж:
В Москві чоловіки трішки зловживають макіяжем:
І в Красноїльську теж:
Тільки в красноїльську ритуалу сотні років, а у Москві все свіже, не нарощене обрядами.
Тому тут патрикують і виразно-дитячі аніматори,
І відверто-рекламні корови,
і зайці з рибами,
і - це завжди так - військові оркестри:
Охоче вірю, що в Москві є якась ірландська діаспора - ну і посольство, для них це логічний червоний день календаря.
Зелений, добре, зелений. З рудим.
Інші просто або пиво люблять, або паради. Кажу ж - народу не вистачає маланки!
Чи простого карнавала, як у всій Європі.
Чи просто приводу пройтися всією родиною під постійним прицілом фотокамер - побути хоч раз на рік героєм медіа.
Зелені сеттери (і інші собаки), зелені немовлята і зелені діти - це заввджи хіт параду, щороку.
В Москві все-таки прірва розумної, інтелігентної молоді, котрій теж хочеться ЧОГОСЬ - але бої стінка на стінку на масляну її не влаштовують.
Шкода, що ми з Міком так не любимо натовпи - власне ПАРАДУ ми й не бачили, так, якісь дублінсько-московські протуберанці
Так що якщо раптом що - лише погугліть, сьогодні весь московський інет буде стогнати ірландською. :о)
А я все-таки хочу у Валенсію :о)