Початок липня
Я вже давно переконалася, що чим довша поїздка, тим довше я буду викладати її на сайт. А давайте я всупереч традиції тут кілька липневих картинок покажу - там мало нового, але я люблю бувати у містах втретє, вп'яте, вдесяте... Як от в Золочеві.
Я не те що не фотограф, я навіть фотографію як хоббі не розглядаю, але наступна пара картинок вийшла якась дуже вже фотодрочерська. Точка одна, об'єктиви різні.
Це Тамрон.
Це Кенон 10-22.
Ще таку ж пару можна було б показати з цього боку, але я краще вам трохи інтер'єрів покажу: золочівці і Возницький молодці, за кілька років зробили з ПТУ справжній замок.
А біля замку справжнього в Золочеві є псевдо-замок: житловий будинок часів історизму, стилдізований під італійську готику. Ігор Хома мені давно про нього розповідав, а побачила чомусь лише зараз.
До речі, старий двір в Золочеві в кошмарному стані, загороджений парканом, дах сиплеться... 15 століття.
Ще на-фото-сфокусований кадр: люблю такі аберації простору на телевиках. Насправді антени аж під Єлиховичами, а здається - в місті.
Матч на стадіоні ФК "Буг" в Білому камені. За глядачів - гуси. Ну і Львівська опера, стараюся ніколи не пропускати нагоду за тридцятку сходити сюди. Того разу був "Сивільський цирульник" Россіні, і я так скажу - диригентка в Львові ОФІГЕННА. Я була вражена.
Львова було дуже багато, всякого, з пригодами, з вечірніми гуляннями. Тут П'ятницька церква з своїм знаменитим іконостасом - і церква-фортеця в Росохах на Старосамбірщині, дуже цікава штучка.
Нарешті нормально відфотографувала Лаврів. Нашо вони в дзвіниці труну тримають?
Ратуша в Самборі. Я там депутатів під час сесії лякала.
Великій Любінь.
Всю жорстокість метрополій розумієш, коли хворієш в райцентрі або дивишся в Львівській Опері "Копелію". До чого ж я розбалувана балетними як не зірками, то принаймні супер-профі...
Майже невідомий краєзнавцям двір Перені Жигмонда в Береговому. Вид на реформатський собор там же з дзвіниці католицького костелу. Ну і Мужієве, де нещодавно золотодобича сказала всім "йок". Ні, Берегове було і залишається для мене фантастичним, чи не найкращим містом України - і що ж поробиш, що найкраще місто є таким угорським. До речі, три роки там не була, українізація на лице - набагато більше україномовних, причому переконано україномовних. Я не втомлювалась дивуватись і дивуватись.
"Золоту Паву" вже відремонутвали після пожежі. Нарешті.
Сколе.
Віднайдено саму рагульську і тупу соціальну рекламу континенту:
Бицьо зробив дуже потрібні речі : капличку (бо їх в Сколе тільки 97 штук, цього явно замало, треба ще) - і дитмайданчик (тут і не покепкуєш, потрібна штука). А щоб сколівчани знали, кому таким щастям зобов'язані, напроти майданчика і каплички повісив свій портрет розміром 6 на 13 метрів.
Звідки такі беруться? може, його в дитинстві за прізвище ображали - от і виріс ТАКИМ? Мамоноорієнтований.
Опорець в Сколівських Бескидах.
Четфалву люблю. Одночасно було два автобуси з угорськими пенсіонерами на екскурсіях. З одним напросилася до траси, підвезли. Порозумілися англійською.
Рахів - дуже смішне і саме високогірне місто в Україні.
Не знаю, що мені заважає полюбити Мукачево по-справжньому. Хороше ж місто.
Ой, щось забагато картинок вийшло, закругляюся.
Я не те що не фотограф, я навіть фотографію як хоббі не розглядаю, але наступна пара картинок вийшла якась дуже вже фотодрочерська. Точка одна, об'єктиви різні.
Це Тамрон.
Це Кенон 10-22.
Ще таку ж пару можна було б показати з цього боку, але я краще вам трохи інтер'єрів покажу: золочівці і Возницький молодці, за кілька років зробили з ПТУ справжній замок.
А біля замку справжнього в Золочеві є псевдо-замок: житловий будинок часів історизму, стилдізований під італійську готику. Ігор Хома мені давно про нього розповідав, а побачила чомусь лише зараз.
До речі, старий двір в Золочеві в кошмарному стані, загороджений парканом, дах сиплеться... 15 століття.
Ще на-фото-сфокусований кадр: люблю такі аберації простору на телевиках. Насправді антени аж під Єлиховичами, а здається - в місті.
Матч на стадіоні ФК "Буг" в Білому камені. За глядачів - гуси. Ну і Львівська опера, стараюся ніколи не пропускати нагоду за тридцятку сходити сюди. Того разу був "Сивільський цирульник" Россіні, і я так скажу - диригентка в Львові ОФІГЕННА. Я була вражена.
Львова було дуже багато, всякого, з пригодами, з вечірніми гуляннями. Тут П'ятницька церква з своїм знаменитим іконостасом - і церква-фортеця в Росохах на Старосамбірщині, дуже цікава штучка.
Нарешті нормально відфотографувала Лаврів. Нашо вони в дзвіниці труну тримають?
Ратуша в Самборі. Я там депутатів під час сесії лякала.
Великій Любінь.
Всю жорстокість метрополій розумієш, коли хворієш в райцентрі або дивишся в Львівській Опері "Копелію". До чого ж я розбалувана балетними як не зірками, то принаймні супер-профі...
Майже невідомий краєзнавцям двір Перені Жигмонда в Береговому. Вид на реформатський собор там же з дзвіниці католицького костелу. Ну і Мужієве, де нещодавно золотодобича сказала всім "йок". Ні, Берегове було і залишається для мене фантастичним, чи не найкращим містом України - і що ж поробиш, що найкраще місто є таким угорським. До речі, три роки там не була, українізація на лице - набагато більше україномовних, причому переконано україномовних. Я не втомлювалась дивуватись і дивуватись.
"Золоту Паву" вже відремонутвали після пожежі. Нарешті.
Сколе.
Віднайдено саму рагульську і тупу соціальну рекламу континенту:
Бицьо зробив дуже потрібні речі : капличку (бо їх в Сколе тільки 97 штук, цього явно замало, треба ще) - і дитмайданчик (тут і не покепкуєш, потрібна штука). А щоб сколівчани знали, кому таким щастям зобов'язані, напроти майданчика і каплички повісив свій портрет розміром 6 на 13 метрів.
Звідки такі беруться? може, його в дитинстві за прізвище ображали - от і виріс ТАКИМ? Мамоноорієнтований.
Опорець в Сколівських Бескидах.
Четфалву люблю. Одночасно було два автобуси з угорськими пенсіонерами на екскурсіях. З одним напросилася до траси, підвезли. Порозумілися англійською.
Рахів - дуже смішне і саме високогірне місто в Україні.
Не знаю, що мені заважає полюбити Мукачево по-справжньому. Хороше ж місто.
Ой, щось забагато картинок вийшло, закругляюся.