Гуцули, екскурс.
ось тут в комментах все ще точиться дискусія з приводу того, чи мають право на життя дощик в пластикові квіти в гуцульському костюмі
Просто реплікою вважайте цей пост - понад 80 картинок з архівними гуцулами. Правда, буковинських там мало (як треба, будуть в другій серії), але загалом - будуть і весілля, і похорони, і бринза з вівцями. Дивіться.
Спочатку - картинки, а не фото. Преса середини і кінця ХІХ ст. - і гуцули її очима.
Гуцул. Tygodnik Powszechny. Середина ХІХ ст., суцільний байронізм, навіть козел виглядає романтичним героєм. На Сєвєрє діком стоіт одіноко, коротше :о).
Гуцули моляться перед світанком
Клоси, 1872 р. Топірець є, брязкіток немає.
Тижневик Klosy, 1881 рік. Гарні коні. Без дощику.
Тижневик Klosy, 1872 рік. Джентельменство і гендерна рівність ще десь далеко.
Тижневик Klosy, 1872 рік. І пояс шириною в Дунай, і пір'я на капелюсі. Але чи забагато брязкалець на гуцулах? мені так не здається.
Сварка гуцулів. Часопис Biesiada Literacka. Варто зазначити, що гуцули на межі ХІХ-ХХ століть - це був дикий тренд, це було модно. Колись я тут вже про це писала.
Przyjaciel Dzieci. Пояс грозить дорости аж до шиї і перетворитися на зашморг. Крім пояса бляскіток небагато.
Від тижневиків - до художників.
"Гуцульський похорон" художника Т. Аксентовича.
Його ж робота "Коломийка". Чудово, як на мене.
Іван Труш намалював трембітарів у 1905 р.
Художник Ольпінський зобразив, як гуцули ловили форель. Ох, як же я люблю форель на грілі...
Ай -яй, які нечемні руки в гуцула на картині Козакевича!
К.Сіхульський. "З життя гуцулів". Кінь без брязкіток.
"Сільський музика" того ж автора. Обличчя з невичерпною семітською печаллю.
Автор Пстрак. Мені подобається. Кров з молоком. :о)
Танський, 1910 рік. Яскрава хустка, яскравий пояс. І все. В міру.
Схожий сюжет, емоції інші "Перед весіллям". Подивіться на віночок у нареченої на колінах -і порівняйте з підзарарецьким... Ех.
П.Стахевич. "Наречена з-під Чорногори". Ах, які очі.
Дві роботи художника Веселовського. 1937 р. Картинка в центрі називається "Довбуш" і більше нагадує орнамент для вишивки з альбому.
Знову вершники.
І знову. 1905 рік.
Ще картинки з картинами.
Радянський агітпроп. Ну, нехай буде як свідоцтво епохи.
Ну і вистачить картин, переходимо до фотографій.
Був в 1930-х рр. талановитий майстер документалістики - Сєнковський. Покажу кілька його робіт.
Сєнковський, 1932 р.
Косів, Сєнковський. 1930 р.
Фото з Жаб'єго (Верховина), Сєнковський. Постоли такі ж, як зараз. Пластику нема.
Риболовля, 1932 р. Сєнковський
Гуцульські діти.
Далі переважно анонімні фото. Молодята. Явно кінець тридцятих: вуса в нареченого як в Адольфа.
Дуже сильна серія документальних фото з вівчарами, робленням бринзи тощо. Автора не знаю.
Всі картинки варті клацання на повний розмір, мені здається. хороші фото.
Шаленої краси гуцулка. От саме через це зірки перших, ще німих фільмів, були блакитноокі: подивіться, як це виглядає в ч/б!
Ватаг! Той, справжнісенький!
За що ми всі цінуємо гуцулів.
Столітній гуцул. З файкою.
Бабусю з файкою я вже постила (див. за тегом "Гуцули"). Останній кадр - знахарка.
Трембітарі. В Путилі були, але ми приїхали пізніше, не побачила:(
Дуже подобається цей кадр. І зруйнований віадук за спиною, і поза гуцула. Шедевр.
Гуцульський побут.
Молоді пари, весілля тощо.
Все там нормально з мірою в прикрашательстві.
Цікава побутова деталь - колиска простонеба.
О, а ці чічки таки яскраві.
Тут вже не про міру в гуцулів варто говорити, а про почуття міри в мене. навіть мені вже нічого в коментарях сказати:)
Урочиста процесія.
На фоні Чорногори
О, щось на кшталт путильського свята. А публіка яка вишукана:)
Дерев'яна церква. Дерев'яна. Те, за чим шкодуєш найьільше.
Все, вистачить.
...а позаду - дерев'яна церква. Без бляхи.