"Битва Націй", перший день.
Велика стаття про фестиваль - з картинками
Фотографії з останнього дня Битви Націй
Кажуть, реклама фестивалю була на ТБ. Кажуть, на конвертиках,у які вкладають залізничні квитки, була реклама "Битви націй". Сама я бачила стоси буклетиків у кам'янецьких готелях. Сама я бачила не в одному місті біг-борди з рекламою "Битви націй". Сама я чула вчора від старшого чоловіка, котрий підвозив мене в місто від Сутківців (які я там наробила фоти, мммммм) про прощу людей з рюкзаками і палатками у напрямку Хотина вже з самого ранку (чоловік був з Хмельницького). Cама я чула від місцевих журналістів про те, що отримати акредитацію вкрай важко, на журналюг з районок навіть не дивляться, подавай не менш як обласний рівень. Коротше, атмосфера над БН була наелектризована, передгрозова. От-от мало бабахнути.
Я і Ліна з кам'янецького тижневика зібралися і поїхали перевірити, скільки ж там вольтів напруги, в тій Битві Націй.
Відкриття фестивалю оголошувалось на 12-00. Ми приїхали близько 12-30, спокійно зайшли через Яську браму (я обвішена бейджами, Ліна просто). Лію, котра мала видати місцеві бейджі, видзвонити не вдавалося, та ми й не дуже з того приводу переживали.
Навколо було трошки реконструкторів, ледь не стільки ж преси і телебачення - і десь вряди-годи в поле зору потрапляв одинокий глядач. Реконструкторам і пресі було не до підрахунку глядачів, вони займалися одне одним.
Середньовічну харчевню влаштували у вкрай фотогенічному місці. Щоб ніхто не помилився, на схилі під казанами виклали з дрів слово "ЕДА".
Годували пловом, поїли пивом (не мене, мені з моїми примхами у їжі піди догоди).
Кам'янецькі реконструктори крутилися навколо єдиної, здається, на фестивалі гармати. Тієї, що тиждень тому бахкала біля ратуші.
Знайома вже нам (теж з того тижня, ага) дунаївецька майстриня-писанкарка Валентина Войткова прибула на свято з писанками, арсеналом запчастин до них (у арсеналі просо, кунжут, манка і ще багато смачних речей, які можна на яйця або наклеїти, або насипати) і красунею-дочкою. Он бачите, покупців виглядають:
Доня в пані Валентини офігезна, готова супер-модель.
Теж займається писанкарством, любить робити писанки не з бісеру (спеціалізація її мами), а саме що з зерна, проса і муки.
Бригади швидкої чергували біля пустого поки рісталища і при вході до фортеці. Нещасних випадків, завірили мене лікарі, поки не було - і тьху-тьху-тьху.
Потьхукати таки варто. Ось вам портрет типового учасника БН:
Цей придивляється до мечів.
Як писав колись у вірші на моє прохання нєкій Ельф-Комсомолець,
Топоры, топоры, топоры.
До поры топоры, до поры.
Чи настане для топорів пора, дізнаються ті, хто побуває на БН у розпал події - завтра-післязавтра.
Проте він, цей ймовірний Хтось, вже не бачитиме такого скупчення реконструкторів у містечку майстрів. Сьогодні всі ж були одне для одного в новинку.
А поки тільки там і кипить життя. На годиннику вже по першій, лавиці на трибунах для глядачів перетворюються на пляжні шезлонги або ліжка для малочисельних гостей БН:
Ось вам пустельний спосіб боротьби зі спекою: хутро. Ну і так обличчя фестивалю.
Хто всім задоволений, так це діти, які прибули автобусами у Хотин на екскурсію. Я поцікавилась у школярів з золочівської Скваряви, скільки вони заплатили за вхідні квитки (нагадаю, ціна дорослого квитка на БН - 65 гривень). Дітям це обійшлося у 5 чи 10 гривень з носа. Бо вони не на фест приїхали,а на екскурсію. Ну і принагідно їм пощастило.
Сама незвична пара продавців сувенірного містечка - Софія і її мама.
Сама дивна трактовка середньовічного костюму - голова кам'янецької гільдії ремісників Георгій. Каже, що костюм не по сезону (бо обігнав місцеву моду років так на 300-400) вдягнув спеціально - аби виділитися. Шкода, панчохи закороткі.
О, а цим іїхати нікуди не прийшлось. Настоятель фортечного храму Олександра Невського со товаріщі.
Якщо мені хтось дохідливо пояснить, чому чоловіки так розставляють ноги, коли сидять, я буду дуже вдячна.
Сопілкар. Грав-грав, втомився, поспав, знову сів грати. Кавказька княжна. Якщо це таки срібло, я заздрю. Ну і середньовічні імпровізовані танці під волинку.
Дівчина неймовірна. Витончена, цікава росіянка.
"Брат, а не продашь нам угля? Мы тоже кузнецы, вон там стоим"
Ковалі кльооові.
Кадр для Міка і міліціонер, що дуже цікавиться арбалетами і навіть розшукує про них літературу
Антон-воевода дозором обходит владенья свои.
Поговорити з організатором заходу вдалося лише за допомогою хитрості і напору. А шо робити.
Людмила Пастух, директорка заповідника, задоволена, Антон нарешті посміхнувся, головна по туризму теж сяє. Подробиці, цифри і інші детальки - трохи пізніше в статті для "За УА". Вам не скажу :)
Нарешті почалась концертна програма.
"Чумацький шлях" - ідеальна музика для таких фестів. Молодці хлопці (і дівчинка:)).
Ну от вам потрібний кадр з прапорами країн-учасниць. Станом на 16-00 п'ятниці польської делегації все ще не було, проте була несподіванна литовська.
Сміттярка біля сцени.
Панорамний погляд на фортецю і табір.
Рісталище та анімація.
Карбування пам'ятних монет:
Знову Софія:
Близько третьої години. Нарешті починається. Команди шикуються біля Яської брами - і відправляються парадом до сцени.
Україна пішла.
Білорусь пішла.
Росія, пішла б... З криками "Слава Рассии!!!" наймасштабніша делегація вольготно якось, широко-душевно так пішла у наступ на парад. Почувши такий вєлікодєржавний лемент, і українська колона почала скандувати про "Слава нації, смерть ворогам".
Жодного непорозуміння між учасниками з різних країн не було. Жодного мовного бар'єру. Бо мова БН одна на всіх - триповерховий, ядрьоний русскій матъ. І саме в цьому для мене головна, кардинальна відмінність Терри Героїки і Битви Націй. Та, котра помітна відразу.
На Терру приїздить дорослий, інтелігентний народ, з яким цікаво говорити. За кілька годин на Битві Націй я переговорила з директоркою, організатором, купою майстрів, дітей, міліцією, медиками тощо. В мене ЖОДНОГО разу не виникло бажання говорити власне з учасниками. Звукове забруднення таке ж екологічне лихо, як і радіація тощо. З матюкальниками мені ні про що розмовляти. Он іде дівчина в довгих шатах, красуня, павою пливе. І рече ця пава своєму кавалеру таке, що п'яні вантажники б почервоніли.
На цьому фоні дуже, ДУЖЕ виграшно дивилися хлопці з Кам'янця і особливо гармаш (я знаю, що ти подумав, Гайдуче, але я кажу правду). Принаймні я розуміла цю людину - і не відчувала себе поряд з ним як поряд з небезпечною, агресивною пружиною, що зціпилась - і от-от я-а-а-к рване. Там якраз в ці секунди і рве - бугурти десь почалися.
Засилля мату можна пояснити віком і географією учасників. Але хіба це виправдання? На святі діти, жінки - і єдина річ, яка була хороша в совкові роки, так це те, що за таку лексику тоді давали 15 діб примусової праці.
Ну, менше з тим.
Не всі журналісти однаково важко пашуть.
Запорізький самовар.
Табір і фортеця.
На найвищій точці заповідника майорів... ну зрозуміло чий стяг, приліплений до дрєвка скотчем.
Я розумію, що БН - "міжнародний фестиваль". Але чомусь мені думається, що приїдь сюди реконструктори з Люксембургу чи там Хорватії, вони б свій правор так нахабно на місцеву джомолунгму не ліпили.
Плов - і гармаші. До гармашів підійдемо поближче.
Ось яка література йде на пижування гармати.
Бабах!
Ну і поїіхали ми додому.
Фотографії з останнього дня Битви Націй
Кажуть, реклама фестивалю була на ТБ. Кажуть, на конвертиках,у які вкладають залізничні квитки, була реклама "Битви націй". Сама я бачила стоси буклетиків у кам'янецьких готелях. Сама я бачила не в одному місті біг-борди з рекламою "Битви націй". Сама я чула вчора від старшого чоловіка, котрий підвозив мене в місто від Сутківців (які я там наробила фоти, мммммм) про прощу людей з рюкзаками і палатками у напрямку Хотина вже з самого ранку (чоловік був з Хмельницького). Cама я чула від місцевих журналістів про те, що отримати акредитацію вкрай важко, на журналюг з районок навіть не дивляться, подавай не менш як обласний рівень. Коротше, атмосфера над БН була наелектризована, передгрозова. От-от мало бабахнути.
Я і Ліна з кам'янецького тижневика зібралися і поїхали перевірити, скільки ж там вольтів напруги, в тій Битві Націй.
Відкриття фестивалю оголошувалось на 12-00. Ми приїхали близько 12-30, спокійно зайшли через Яську браму (я обвішена бейджами, Ліна просто). Лію, котра мала видати місцеві бейджі, видзвонити не вдавалося, та ми й не дуже з того приводу переживали.
Навколо було трошки реконструкторів, ледь не стільки ж преси і телебачення - і десь вряди-годи в поле зору потрапляв одинокий глядач. Реконструкторам і пресі було не до підрахунку глядачів, вони займалися одне одним.
Середньовічну харчевню влаштували у вкрай фотогенічному місці. Щоб ніхто не помилився, на схилі під казанами виклали з дрів слово "ЕДА".
Годували пловом, поїли пивом (не мене, мені з моїми примхами у їжі піди догоди).
Кам'янецькі реконструктори крутилися навколо єдиної, здається, на фестивалі гармати. Тієї, що тиждень тому бахкала біля ратуші.
Знайома вже нам (теж з того тижня, ага) дунаївецька майстриня-писанкарка Валентина Войткова прибула на свято з писанками, арсеналом запчастин до них (у арсеналі просо, кунжут, манка і ще багато смачних речей, які можна на яйця або наклеїти, або насипати) і красунею-дочкою. Он бачите, покупців виглядають:
Доня в пані Валентини офігезна, готова супер-модель.
Теж займається писанкарством, любить робити писанки не з бісеру (спеціалізація її мами), а саме що з зерна, проса і муки.
Бригади швидкої чергували біля пустого поки рісталища і при вході до фортеці. Нещасних випадків, завірили мене лікарі, поки не було - і тьху-тьху-тьху.
Потьхукати таки варто. Ось вам портрет типового учасника БН:
Цей придивляється до мечів.
Як писав колись у вірші на моє прохання нєкій Ельф-Комсомолець,
Топоры, топоры, топоры.
До поры топоры, до поры.
Чи настане для топорів пора, дізнаються ті, хто побуває на БН у розпал події - завтра-післязавтра.
Проте він, цей ймовірний Хтось, вже не бачитиме такого скупчення реконструкторів у містечку майстрів. Сьогодні всі ж були одне для одного в новинку.
А поки тільки там і кипить життя. На годиннику вже по першій, лавиці на трибунах для глядачів перетворюються на пляжні шезлонги або ліжка для малочисельних гостей БН:
Ось вам пустельний спосіб боротьби зі спекою: хутро. Ну і так обличчя фестивалю.
Хто всім задоволений, так це діти, які прибули автобусами у Хотин на екскурсію. Я поцікавилась у школярів з золочівської Скваряви, скільки вони заплатили за вхідні квитки (нагадаю, ціна дорослого квитка на БН - 65 гривень). Дітям це обійшлося у 5 чи 10 гривень з носа. Бо вони не на фест приїхали,а на екскурсію. Ну і принагідно їм пощастило.
Сама незвична пара продавців сувенірного містечка - Софія і її мама.
Сама дивна трактовка середньовічного костюму - голова кам'янецької гільдії ремісників Георгій. Каже, що костюм не по сезону (бо обігнав місцеву моду років так на 300-400) вдягнув спеціально - аби виділитися. Шкода, панчохи закороткі.
О, а цим іїхати нікуди не прийшлось. Настоятель фортечного храму Олександра Невського со товаріщі.
Якщо мені хтось дохідливо пояснить, чому чоловіки так розставляють ноги, коли сидять, я буду дуже вдячна.
Сопілкар. Грав-грав, втомився, поспав, знову сів грати. Кавказька княжна. Якщо це таки срібло, я заздрю. Ну і середньовічні імпровізовані танці під волинку.
Дівчина неймовірна. Витончена, цікава росіянка.
"Брат, а не продашь нам угля? Мы тоже кузнецы, вон там стоим"
Ковалі кльооові.
Кадр для Міка і міліціонер, що дуже цікавиться арбалетами і навіть розшукує про них літературу
Антон-воевода дозором обходит владенья свои.
Поговорити з організатором заходу вдалося лише за допомогою хитрості і напору. А шо робити.
Людмила Пастух, директорка заповідника, задоволена, Антон нарешті посміхнувся, головна по туризму теж сяє. Подробиці, цифри і інші детальки - трохи пізніше в статті для "За УА". Вам не скажу :)
Нарешті почалась концертна програма.
"Чумацький шлях" - ідеальна музика для таких фестів. Молодці хлопці (і дівчинка:)).
Ну от вам потрібний кадр з прапорами країн-учасниць. Станом на 16-00 п'ятниці польської делегації все ще не було, проте була несподіванна литовська.
Сміттярка біля сцени.
Панорамний погляд на фортецю і табір.
Рісталище та анімація.
Карбування пам'ятних монет:
Знову Софія:
Близько третьої години. Нарешті починається. Команди шикуються біля Яської брами - і відправляються парадом до сцени.
Україна пішла.
Білорусь пішла.
Росія, пішла б... З криками "Слава Рассии!!!" наймасштабніша делегація вольготно якось, широко-душевно так пішла у наступ на парад. Почувши такий вєлікодєржавний лемент, і українська колона почала скандувати про "Слава нації, смерть ворогам".
Жодного непорозуміння між учасниками з різних країн не було. Жодного мовного бар'єру. Бо мова БН одна на всіх - триповерховий, ядрьоний русскій матъ. І саме в цьому для мене головна, кардинальна відмінність Терри Героїки і Битви Націй. Та, котра помітна відразу.
На Терру приїздить дорослий, інтелігентний народ, з яким цікаво говорити. За кілька годин на Битві Націй я переговорила з директоркою, організатором, купою майстрів, дітей, міліцією, медиками тощо. В мене ЖОДНОГО разу не виникло бажання говорити власне з учасниками. Звукове забруднення таке ж екологічне лихо, як і радіація тощо. З матюкальниками мені ні про що розмовляти. Он іде дівчина в довгих шатах, красуня, павою пливе. І рече ця пава своєму кавалеру таке, що п'яні вантажники б почервоніли.
На цьому фоні дуже, ДУЖЕ виграшно дивилися хлопці з Кам'янця і особливо гармаш (я знаю, що ти подумав, Гайдуче, але я кажу правду). Принаймні я розуміла цю людину - і не відчувала себе поряд з ним як поряд з небезпечною, агресивною пружиною, що зціпилась - і от-от я-а-а-к рване. Там якраз в ці секунди і рве - бугурти десь почалися.
Засилля мату можна пояснити віком і географією учасників. Але хіба це виправдання? На святі діти, жінки - і єдина річ, яка була хороша в совкові роки, так це те, що за таку лексику тоді давали 15 діб примусової праці.
Ну, менше з тим.
Не всі журналісти однаково важко пашуть.
Запорізький самовар.
Табір і фортеця.
На найвищій точці заповідника майорів... ну зрозуміло чий стяг, приліплений до дрєвка скотчем.
Я розумію, що БН - "міжнародний фестиваль". Але чомусь мені думається, що приїдь сюди реконструктори з Люксембургу чи там Хорватії, вони б свій правор так нахабно на місцеву джомолунгму не ліпили.
Плов - і гармаші. До гармашів підійдемо поближче.
Ось яка література йде на пижування гармати.
Бабах!
Ну і поїіхали ми додому.