Терра наближається, Терра наближається...
Яка в нас новина тижня? Правильно: Терра Героїка ж наближається. Готуймося до зустрічі з правильною реконструкцією. Якою вона буває - в моїй статті про ВІР в Україні.
Мені часом жахливо шкода, що в свій щоденник (це ж щоденник?) я не можу писати те, що реально вразило і сподобалось, якщо воно було не пов'язаним з Україною.
Так, в суботу в самому центрі Москви я і ще кілька сотень людей були свідком, як Д.Мєдвєдєв скакав в дивній шапочці. Довго скакав, вправно. І ноги в нього побриті. Фоток немає - на вході, після подвійного міліцейського кордону і заглядань з ліхтариком мені до сумки мене попередили, що знімати дійство категорично заборонено. Тому Деніса Медведєва, ведучого соліста Большого театру, я під час балету і не фотала.
В неділю ходила на вагнерівського "Лоенгріна". ООООООООООООООООООООООООООООООО!!!!!!!!!!!!!
Сьогодні ж я відвідала головну експозицію Третього московського бієннале сучасного мистецвта в арт-центрі "Гараж". Три години чистого задоволення, яке і порівняти не дуже знаю з чим. Тепер хочу витягнути туди Міка, який по всіх сучасних виставках ходить з презирливою гримаскою, на якій вже написано звичний вирок: "Ма-а-а-азня!" В "Гаражі" зрозуміло, що ой не мазня, що сучасне мистецтво може бути ось таким, приголомшуючим і цікавим. Коли над головою народжуються образи, схожі на монохромного Кандінського, коли кульки-планети б'ються над манежем, а поруч з падаючої водоспадом води складаються слова, коли живі учасниці "космополітичного курячого проекту" пасуться в вольєрі перед фотографіями і чучелами своїх попередниць, коли навколо електрогітар літають пташки-амоні... чорт... амоніли? Амо... Блін, я не ботанік, маленькі такі дуже гарні пташки, менші за горобців, коли є ліжко з невагомістю і дім перестарілих для політичних диктаторів, і невагомий, витончений готичний собор-бульдозер, і скульптури з подвійним змістом, і балканські пісні з ерекцією (там відоінсталіцій теж повно), і заховане в іржавих контейнерах диво-місто зі скляними хмарочосами, і свастика з камуфляжних штанів на фоні картинок Гітлера, Черчіля і Рузвельта, і неймовірний Акрополь з клейкої стрічки-скотчу, і килими з кришечок для пляшок, і ще багато чого цікавого (так, це речення вже перебрало ліміт в сто слів - і я забула, до чого саме вела:)). Коротше, раптом будете в Москві до кінця жовтня - раджу. І Вагнера в Новій опері теж.
Ой, і ще. Для публікації ВЖЕ ОТ ЗАРАЗ треба гарні-прегарні фото озера Світязь. Ась? Є в кого?
Мені часом жахливо шкода, що в свій щоденник (це ж щоденник?) я не можу писати те, що реально вразило і сподобалось, якщо воно було не пов'язаним з Україною.
Так, в суботу в самому центрі Москви я і ще кілька сотень людей були свідком, як Д.Мєдвєдєв скакав в дивній шапочці. Довго скакав, вправно. І ноги в нього побриті. Фоток немає - на вході, після подвійного міліцейського кордону і заглядань з ліхтариком мені до сумки мене попередили, що знімати дійство категорично заборонено. Тому Деніса Медведєва, ведучого соліста Большого театру, я під час балету і не фотала.
В неділю ходила на вагнерівського "Лоенгріна". ООООООООООООООООООООООООООООООО!!!!!!!!!!!!!
Сьогодні ж я відвідала головну експозицію Третього московського бієннале сучасного мистецвта в арт-центрі "Гараж". Три години чистого задоволення, яке і порівняти не дуже знаю з чим. Тепер хочу витягнути туди Міка, який по всіх сучасних виставках ходить з презирливою гримаскою, на якій вже написано звичний вирок: "Ма-а-а-азня!" В "Гаражі" зрозуміло, що ой не мазня, що сучасне мистецтво може бути ось таким, приголомшуючим і цікавим. Коли над головою народжуються образи, схожі на монохромного Кандінського, коли кульки-планети б'ються над манежем, а поруч з падаючої водоспадом води складаються слова, коли живі учасниці "космополітичного курячого проекту" пасуться в вольєрі перед фотографіями і чучелами своїх попередниць, коли навколо електрогітар літають пташки-амоні... чорт... амоніли? Амо... Блін, я не ботанік, маленькі такі дуже гарні пташки, менші за горобців, коли є ліжко з невагомістю і дім перестарілих для політичних диктаторів, і невагомий, витончений готичний собор-бульдозер, і скульптури з подвійним змістом, і балканські пісні з ерекцією (там відоінсталіцій теж повно), і заховане в іржавих контейнерах диво-місто зі скляними хмарочосами, і свастика з камуфляжних штанів на фоні картинок Гітлера, Черчіля і Рузвельта, і неймовірний Акрополь з клейкої стрічки-скотчу, і килими з кришечок для пляшок, і ще багато чого цікавого (так, це речення вже перебрало ліміт в сто слів - і я забула, до чого саме вела:)). Коротше, раптом будете в Москві до кінця жовтня - раджу. І Вагнера в Новій опері теж.
Ой, і ще. Для публікації ВЖЕ ОТ ЗАРАЗ треба гарні-прегарні фото озера Світязь. Ась? Є в кого?