Про концерти
Ходили ми цієї осені на три концерти.
Перший називався "Симфонічна мульт-феєрія", проходив у Будинку художника. Цікавий був тим, що в ньому грала Аня brebis-blanche. Виконавці - Cantabile orchestra, ансамбль ентузіастів, які зібралися і грають пісні з мультиків, фільмів і ігор. Аню, якщо щось не так сказала, поправляй. Концерт був дуже зворушливий, я навіть місцями просльозилася. На задньому тлі був відеоряд з мультиків, усі пісні з голосом були перекладені чудовою українською. В залі було багато дітей, але і дорослих теж було багато. Мені сподобалося. Тепер наступний концерт їхній буде 30 листопада, там же, в будинку художника.
Другий - Пісні самонаведення, Наші партизани, виступали Тарас Чубай, Плач Єремії і Козак систем в палаці Україна. Оце був реально крутий концерт, і що найобразливіше, то це те, що були викуплені далеко не всі квитки, хоча ціна на них була досить таки ощадливою - верхня планка 900 грн, а при бажанні, можна було купити квитки за 80, 120, 200 грн. При тому, що на ту ж Ані лорак найдорожчий квиток 2500 грн, і зал майже повністю розкуплений я вже мовчу про російських зірок. Тарас Чубай записав альбом з Козак систем, і цей альбом дуже крутий. Декорації на сцені, світло, звук, самі пісні - це все було на рівні і дуже класно. Мені дуже сподобались козак систем, хоча потім ми купили їхній останній альбом Шабля , і він ну зовсім мимо. Отож, як я вже сказала, партер був напівпорожній, тож балкон запросили вниз, і там уже хто де сів, там і дивився. Ми були десь в 7 ряді, видно і чутно було все чудово. Перше відділення було присвячене новому альбому, який вони відіграли від першої і до останньої пісні + одна з пісень з останнього альбому козак систем. Пісні в новому альбомі - це народні повстанські або козацькі пісні в сучасній обробці, навіть з регі-мотивами. Серед запрошених був скрипаль Василь Попадюк, якому скрипку на сцену виніс Олег Скрипка, було кумедно. А ще я виграла на фб в конкурсі два диски з новим альбомом, і ми вже встигли заслухати новий альбом до дірок. А друга частина була повністю і цілком присвячена Нашим партизанам . Чубай сказав, вони ще ніколи не грали цей альбом повністю на сцені, а деякі пісні ніколи взагалі не гралися наживо, тільки під час запису в студії. Чи варто казати, наскільки круто це було? Ну а потім, коли пісні з Наших партизанів закінчилися, були і Вона , і Шабелина , і Я піду в далекі гори , і Червона рута - всі ті пісні, які всі знають напам'ять, і знають навіть, як заспівати краще за людей на сцені. Це був кайф, такий заряд позитивом.
А вчора ми ходили на концерт Ніни Матвієнко. Це народна артистка України, якщо раптом хто не знає, вона давала великий сольний концерт в палаці культури КПІ. Так от, концерт був ніякий. Навіть не знаю, з чого почати. З залу? Так от, було тісно, працювали 4 віконечка гардеробу, через що в залі утворилися чотири довжелезних черги, які зміїлися по холу, в кожній було 100-300 чоловік, і це було жахливо. Туалет було знайти нескладно, запах відчувався вже на повороті в крило з туалетами, я навіть з моїм забитим носом відчула. Чи варто казати, що в туалеті тільки холодна вода і ніякого натяку на туалетний папір? Через черги в гардероб і майже повну відсутність стюартів, купа народу ходила ще хвилин 20 після початку концерту, питала у людей, що сиділи, який це ряд, люди пропихалися на місце, розуміли, що вони прийшли в партер, а їм треба амфітеатр, а в амфітеатрі виявлялося, що їм треба взагалі балкон, і ходили вони, ходили впотемку. Ніна Матвієнко співає, звісно, шикарно. Але режисера на концерт забула покликати, бо такого унилого концерту я давно не пам'ятаю. Почався концерт з вшанування пам'яті загиблих, про що була заспівана гарна народна пісня про те, що син пішов на війну, а мати просила його начальника відпустити його і приносила йому то хустку, то сідло то ще щось. А потім були ще штук 5 не те, що сумних, а траурних пісень на тему прийшла війна, всі померли . Ніна Митрофанівна не сказала: дорогі глядачі, я рада, що ви прийшли, давайте розділимо разом цей вечір моєї творчості, для вас буду співати я, моя дочка Тоня, хор мальчіків-зайчиків і тріо якихось старушок, а грати буде такий-то оркестр. Ні, вона читала якісь заумні уривки з листочка, які були про бога, небо, і як всі всіх благословляють. Якась богословсько-божевільна маячня. Тобто вона до глядачів не звернулася жодного разу, а все читала якусь заумь і щоразу благословляла нас. Десь з годину грав оркестр Київська камерата і оркестр Лисенка, які потім пішли і пісні стали під фанеру, причому про оркестр сказали, що вони повернуться, а вони не повернулися. Три пісні співала Тоня, яка схоже не знала, куди дівати руки, і то притискала їх по боках, то стискала спереду, то м'яла плаття. Вона заспівала диких гусей і якусь там пісню Ігоря Поклада про любофф. Було гарно, але чому вони не заспівали дуетом? І чому оркестр пішов разом з Тонею і більше не повернуся? А на задньому фоні показували відеоряд, якісь психоделічні картинки, наче їх автор був під лсд. А після того, як оркестр пішов, почалися якісь нікому невідомі народні пісні, більшістю дуже тужливі і сумні, наспівані акапельно. Уявіть: порожня сцена, на задньому фоні порожні лавки для хору і 4 мікрофони, на передньому фоні НМ співає акапельно ці унилі пісні. Кілька пісень були під мінусовку, причому відома Сіла птаха була під якусь таку адську мінусовку, з шумами і хрипами. Привітати Ніну Митрофанівну з концертом приїхали кілька колективів зі Львова. Там були дорослі і багато діток, на око десь так чоловік 70. І от вони вийшли на 3 хв, а потім знову пішли. І виходили ще на останню пісню. І ото треба було таку купу народу викликати, наряджати в красиві костюми, щоб потім їх ніяк не задіяти? А ще десь в другій третині включили якийсь начитаний НМ текст хвилин на 5 про княгиню Ольгу і її ставлення до древлян і князя Малика, і що вона нікого не вбивала, бо вони там всі родичі були, а нам несказанно пощастило, бо ми нащадки княгині Ольги, яку в хрещенні звали Єлена. Виглядало на маячню сивої кобили, на якийсь маразм. Я навіть пожаліла Тоню, що їй доводиться жити з такою мамою. Під кінець я втомилася від невідомих нікому унилих народних пісень, пішла в пахучий туалет, одяглася і стала чекати, поки вийдуть батьки, щоб їхати додому.
Не можу зрозуміти, що це було. Режисер там був, чи його забули покликати? Невже співачка з таким голосом і такого масштабу не змогла організувати концерт таким чином, щоб навіть два своїх хіти співати не під фанеру, а запросити музикантів? Я впевнена, багато музикантів з радістю акомпанували б їй в цей вечір. Куди дівся оркестр, хоча обіцяли, що він повернеться? Чому Тоня не вийшла на поклін в кінці концерту? Що в них було з освітленням і хоч якоюсь підтанцьовкою? Чому ніхто не потурбувався про те, що квитки розкуплені геть усі (зал був повний), а віконечок в гардеробі працює аж 4? І не було жодного стюарта, який міг би провести гостей, що зайшли в зал після вимикання світла, до їхніх місць?"
Перший називався "Симфонічна мульт-феєрія", проходив у Будинку художника. Цікавий був тим, що в ньому грала Аня brebis-blanche. Виконавці - Cantabile orchestra, ансамбль ентузіастів, які зібралися і грають пісні з мультиків, фільмів і ігор. Аню, якщо щось не так сказала, поправляй. Концерт був дуже зворушливий, я навіть місцями просльозилася. На задньому тлі був відеоряд з мультиків, усі пісні з голосом були перекладені чудовою українською. В залі було багато дітей, але і дорослих теж було багато. Мені сподобалося. Тепер наступний концерт їхній буде 30 листопада, там же, в будинку художника.
Другий - Пісні самонаведення, Наші партизани, виступали Тарас Чубай, Плач Єремії і Козак систем в палаці Україна. Оце був реально крутий концерт, і що найобразливіше, то це те, що були викуплені далеко не всі квитки, хоча ціна на них була досить таки ощадливою - верхня планка 900 грн, а при бажанні, можна було купити квитки за 80, 120, 200 грн. При тому, що на ту ж Ані лорак найдорожчий квиток 2500 грн, і зал майже повністю розкуплений я вже мовчу про російських зірок. Тарас Чубай записав альбом з Козак систем, і цей альбом дуже крутий. Декорації на сцені, світло, звук, самі пісні - це все було на рівні і дуже класно. Мені дуже сподобались козак систем, хоча потім ми купили їхній останній альбом Шабля , і він ну зовсім мимо. Отож, як я вже сказала, партер був напівпорожній, тож балкон запросили вниз, і там уже хто де сів, там і дивився. Ми були десь в 7 ряді, видно і чутно було все чудово. Перше відділення було присвячене новому альбому, який вони відіграли від першої і до останньої пісні + одна з пісень з останнього альбому козак систем. Пісні в новому альбомі - це народні повстанські або козацькі пісні в сучасній обробці, навіть з регі-мотивами. Серед запрошених був скрипаль Василь Попадюк, якому скрипку на сцену виніс Олег Скрипка, було кумедно. А ще я виграла на фб в конкурсі два диски з новим альбомом, і ми вже встигли заслухати новий альбом до дірок. А друга частина була повністю і цілком присвячена Нашим партизанам . Чубай сказав, вони ще ніколи не грали цей альбом повністю на сцені, а деякі пісні ніколи взагалі не гралися наживо, тільки під час запису в студії. Чи варто казати, наскільки круто це було? Ну а потім, коли пісні з Наших партизанів закінчилися, були і Вона , і Шабелина , і Я піду в далекі гори , і Червона рута - всі ті пісні, які всі знають напам'ять, і знають навіть, як заспівати краще за людей на сцені. Це був кайф, такий заряд позитивом.
Click to viewА вчора ми ходили на концерт Ніни Матвієнко. Це народна артистка України, якщо раптом хто не знає, вона давала великий сольний концерт в палаці культури КПІ. Так от, концерт був ніякий. Навіть не знаю, з чого почати. З залу? Так от, було тісно, працювали 4 віконечка гардеробу, через що в залі утворилися чотири довжелезних черги, які зміїлися по холу, в кожній було 100-300 чоловік, і це було жахливо. Туалет було знайти нескладно, запах відчувався вже на повороті в крило з туалетами, я навіть з моїм забитим носом відчула. Чи варто казати, що в туалеті тільки холодна вода і ніякого натяку на туалетний папір? Через черги в гардероб і майже повну відсутність стюартів, купа народу ходила ще хвилин 20 після початку концерту, питала у людей, що сиділи, який це ряд, люди пропихалися на місце, розуміли, що вони прийшли в партер, а їм треба амфітеатр, а в амфітеатрі виявлялося, що їм треба взагалі балкон, і ходили вони, ходили впотемку. Ніна Матвієнко співає, звісно, шикарно. Але режисера на концерт забула покликати, бо такого унилого концерту я давно не пам'ятаю. Почався концерт з вшанування пам'яті загиблих, про що була заспівана гарна народна пісня про те, що син пішов на війну, а мати просила його начальника відпустити його і приносила йому то хустку, то сідло то ще щось. А потім були ще штук 5 не те, що сумних, а траурних пісень на тему прийшла війна, всі померли . Ніна Митрофанівна не сказала: дорогі глядачі, я рада, що ви прийшли, давайте розділимо разом цей вечір моєї творчості, для вас буду співати я, моя дочка Тоня, хор мальчіків-зайчиків і тріо якихось старушок, а грати буде такий-то оркестр. Ні, вона читала якісь заумні уривки з листочка, які були про бога, небо, і як всі всіх благословляють. Якась богословсько-божевільна маячня. Тобто вона до глядачів не звернулася жодного разу, а все читала якусь заумь і щоразу благословляла нас. Десь з годину грав оркестр Київська камерата і оркестр Лисенка, які потім пішли і пісні стали під фанеру, причому про оркестр сказали, що вони повернуться, а вони не повернулися. Три пісні співала Тоня, яка схоже не знала, куди дівати руки, і то притискала їх по боках, то стискала спереду, то м'яла плаття. Вона заспівала диких гусей і якусь там пісню Ігоря Поклада про любофф. Було гарно, але чому вони не заспівали дуетом? І чому оркестр пішов разом з Тонею і більше не повернуся? А на задньому фоні показували відеоряд, якісь психоделічні картинки, наче їх автор був під лсд. А після того, як оркестр пішов, почалися якісь нікому невідомі народні пісні, більшістю дуже тужливі і сумні, наспівані акапельно. Уявіть: порожня сцена, на задньому фоні порожні лавки для хору і 4 мікрофони, на передньому фоні НМ співає акапельно ці унилі пісні. Кілька пісень були під мінусовку, причому відома Сіла птаха була під якусь таку адську мінусовку, з шумами і хрипами. Привітати Ніну Митрофанівну з концертом приїхали кілька колективів зі Львова. Там були дорослі і багато діток, на око десь так чоловік 70. І от вони вийшли на 3 хв, а потім знову пішли. І виходили ще на останню пісню. І ото треба було таку купу народу викликати, наряджати в красиві костюми, щоб потім їх ніяк не задіяти? А ще десь в другій третині включили якийсь начитаний НМ текст хвилин на 5 про княгиню Ольгу і її ставлення до древлян і князя Малика, і що вона нікого не вбивала, бо вони там всі родичі були, а нам несказанно пощастило, бо ми нащадки княгині Ольги, яку в хрещенні звали Єлена. Виглядало на маячню сивої кобили, на якийсь маразм. Я навіть пожаліла Тоню, що їй доводиться жити з такою мамою. Під кінець я втомилася від невідомих нікому унилих народних пісень, пішла в пахучий туалет, одяглася і стала чекати, поки вийдуть батьки, щоб їхати додому.
Не можу зрозуміти, що це було. Режисер там був, чи його забули покликати? Невже співачка з таким голосом і такого масштабу не змогла організувати концерт таким чином, щоб навіть два своїх хіти співати не під фанеру, а запросити музикантів? Я впевнена, багато музикантів з радістю акомпанували б їй в цей вечір. Куди дівся оркестр, хоча обіцяли, що він повернеться? Чому Тоня не вийшла на поклін в кінці концерту? Що в них було з освітленням і хоч якоюсь підтанцьовкою? Чому ніхто не потурбувався про те, що квитки розкуплені геть усі (зал був повний), а віконечок в гардеробі працює аж 4? І не було жодного стюарта, який міг би провести гостей, що зайшли в зал після вимикання світла, до їхніх місць?"