Фрезії і хризантеми
Останнім часом у мене були аж три Вперше. Тиждень тому у Поповичів уперше в житті скуштувала окрошку, пізніше у них же перепелів, а сьогодні вперше була на чайній церемонії. Окрошка виявилася не така гадка, як я думала, а навіть дуже-дуже смачна, перепели сирі виглядають як тушки щурів - рожеві і маленькі, а готові такі наче нічого на смак, а чайна церемонія залишила подвійні відчуття. З одного боку, нові відчуття і враження, а з іншого - дуже незвично пити такий слабкий чай і перетворювати чаювання на ритуал. Все-таки, я надаю перевагу більш традиційним методам заварювання чаю :) Тому для різноманітності іноді такі місця відвідувати можна, а от вдома я таким заморочуватись не буду.
Була в гете-бібліотеці. Вони закриваються до осені, і я взяла дві книги. Одну як завжди дитячу художню - письменниці Забіне Людвіг, дві книжки якої я вже освоїла. А другу по граматиці. Оскільки книжки не треба приносити аж до осені, я от думаю, може піти і ще парочку взяти? Ще тиждень на роздуми є. А от потрібного мені диску там не знайшлося. Їхала додому розчарована, бо диск реально вже треба. Мабуть треба купити його і не паритися.
Я придумала, як отримати знижку на навчання в осінньому триместрі в гете. Якщо все-таки надумаюсь іти знову вчитися, обов’язково нею скористаюся.
І ще я неймовірний герой. Я тепер встаю, і буду найближчий місяць вставати о сьомій, бо на 7-30 приходить учень. Здається, я втягнулася в такий режим, і зранку більше не туплю :) Але вдень майже щодня тягне поспати. Сьогодні не спала, бо пізно додому потрапила, але завтра напевно надолужу втрачене.
Місце в шафі стрімко закінчується, туди вже не вміщається весь мій одяг. І мені все треба. Так що треба щось придумати, щоб мені не треба було виймати все, щоб знайти річ, яка лежить під стіною далеко.
Я їду в Крим. І ця думка мене страшенно тішить і гріє. Я прямо передчуваю, як я буду прокидатися і засинати під шурхіт хвиль, як зранку, ледве продерши очі і нап’яливши фліску, буду повзти на камені, щоб пропливтись і в морі побачити, як з-за гори виходить сонце, як ми будемо грати в крокодила вночі перед вогнищем, як будемо варити зранку каву, а я буду казати коронну фразу "Я хочу чаю", як товсті чайки будуть дзьобати наші пакети зі сміттям, як ми щоранку будемо бігти до лісників ;) - хто перший встигне; і як не треба буде спішити і бігти, як це всі роблять в Києві, як перед від’їздом поїмо в нашому рибному ресторані, а потім закупимось вином в золотій балці і поїдемо на таксо в балаклаву. Оооо як я цього всього вже чекаю!
А квіти, які показані на картинці зверху, мені сьогодні подарували.