Spraachen: повний провал і директор з роздутим ЧСВ
Сьогодні я розкажу, як ходила на співбесіду в цю прекрасну установу і як деякі директори вважають себе звйоздами і нереально геніальними.
Є в Києві такі мовні курси, називаються "Академія європейських мов Аахен в Україні". Вони знаходяться в приміщенні мого ліцею, і я про них кілька разів чула, і подумала: а чому б мені не спробувати піти до них викладачем? Знайшла телефон, стала дзвонити.
Коли я дзвонила їм, щоб дізнатися про вакансії і взагалі поговорити, почула слова, що таку інформацію вони по телефону не надають і говорять тільки після отримання резюме. Я здивувалася, бо мені не захотіли навіть слова про них розказати, і взагалі я після студії лебедєва до резюме ставлюся дуже негативно, але склепала в гугл-документах резюме і відправила їм. Це був четвер. Пройшла п’ятниця, вихідні, настав понеділок, а від них - ні отвєта ні прівєта: отримали-не отримали, підходжу-не підходжу. В понеділок передзвонила сама. Мені дещо роздратовано відповіли, що якщо я підійду, то мене запросять, а якщо ні, то відпишуться по милу. Під вечір отримала запрошення на співбесіду, попросили підготувати фрагмент урока і прийти на 15-40.
Сьогодні після гете я додому вже не встигала і поїхала гуляти по місту. Виявляється, вбити в місті майже 4 години часу - це не просте заняття. Я попала під дощ, провела 2 години в телефонних розмовах, півгодини їла, годину тусила по своєму ліцею, і ще читала книжку.
Нарешті настала призначена година. Я зайшла, мене зустрів недиректорського виду чоловік. Розхлябаний, незібраний - скоріше менеджер або виконавець, але ніяк не директор (як виявилося пізніше - директор, Богдан Гороховський). Послав мене в учительську, а сам відповідав на дзвінки. Потім прийшов і став слухати мій фрагмент уроку. За цей час двічі відволікався на телефон. Слухав ліниво, всім виглядом давав мені зрозуміти, хто тут головний, і що я йому не дуже і цікава. Знову вийшов - телефонний дзвінок. За цей час попросив накидати варіант уроку для початківців, але якщо він був "учнем", то дуже незамотивованим, а я таких не вчу і до такого не звикла.
Ну а потім він сказав, що моя методика не комунікативна, а звичайна начитка, але не все втрачено (тіпа тримайся за мене, я тебе спасу). Спитав, чи я можу працювати влітку. А я почала заперечувати його діагноз щодо методики і взагалі. Як взірець курсів, а відповідно, і методики, згадала Гете. І тут він зразу каже: всьо, тут говорити ні про що. На прощання я побажала йому не бути таким зверхнім з людьми, бо роботодавець і працівник потрібні один одному однаково, і якщо я до нього прийшла, то має бути елементарна повага до незнайомої людини, а не зверхнє зневажливе ставлення.
Не знаю, як там у них з рівнем викладання, але мені його ставлення не сподобалось. Прямо з порога демонструвати відвідувачу, що він тут ніхто? Ким би він не був - викладачем, клієнтом чи просто людиною, яка помилилася дверями.
Вийшла злюча на те, що вбила на них цілий день. Треба довіряти своїм відчуттям і відсіювати таких ще на етапі телефонних розмов.
Коли прийшла додому, погуглила трошки. Знайшла інтерв’ю директора для сайта мова.ком.уа, в якому критикується Гете-інститут, але причина цього не називається (я так підозрюю, заради піару на чужому імені), знайшла те, що їхні німецькі партнери з ними розірвали стосунки. І всюди самовихваляння.
Карочє, тьху на них. Не піду до них більше, дуже треба )
Є в Києві такі мовні курси, називаються "Академія європейських мов Аахен в Україні". Вони знаходяться в приміщенні мого ліцею, і я про них кілька разів чула, і подумала: а чому б мені не спробувати піти до них викладачем? Знайшла телефон, стала дзвонити.
Коли я дзвонила їм, щоб дізнатися про вакансії і взагалі поговорити, почула слова, що таку інформацію вони по телефону не надають і говорять тільки після отримання резюме. Я здивувалася, бо мені не захотіли навіть слова про них розказати, і взагалі я після студії лебедєва до резюме ставлюся дуже негативно, але склепала в гугл-документах резюме і відправила їм. Це був четвер. Пройшла п’ятниця, вихідні, настав понеділок, а від них - ні отвєта ні прівєта: отримали-не отримали, підходжу-не підходжу. В понеділок передзвонила сама. Мені дещо роздратовано відповіли, що якщо я підійду, то мене запросять, а якщо ні, то відпишуться по милу. Під вечір отримала запрошення на співбесіду, попросили підготувати фрагмент урока і прийти на 15-40.
Сьогодні після гете я додому вже не встигала і поїхала гуляти по місту. Виявляється, вбити в місті майже 4 години часу - це не просте заняття. Я попала під дощ, провела 2 години в телефонних розмовах, півгодини їла, годину тусила по своєму ліцею, і ще читала книжку.
Нарешті настала призначена година. Я зайшла, мене зустрів недиректорського виду чоловік. Розхлябаний, незібраний - скоріше менеджер або виконавець, але ніяк не директор (як виявилося пізніше - директор, Богдан Гороховський). Послав мене в учительську, а сам відповідав на дзвінки. Потім прийшов і став слухати мій фрагмент уроку. За цей час двічі відволікався на телефон. Слухав ліниво, всім виглядом давав мені зрозуміти, хто тут головний, і що я йому не дуже і цікава. Знову вийшов - телефонний дзвінок. За цей час попросив накидати варіант уроку для початківців, але якщо він був "учнем", то дуже незамотивованим, а я таких не вчу і до такого не звикла.
Ну а потім він сказав, що моя методика не комунікативна, а звичайна начитка, але не все втрачено (тіпа тримайся за мене, я тебе спасу). Спитав, чи я можу працювати влітку. А я почала заперечувати його діагноз щодо методики і взагалі. Як взірець курсів, а відповідно, і методики, згадала Гете. І тут він зразу каже: всьо, тут говорити ні про що. На прощання я побажала йому не бути таким зверхнім з людьми, бо роботодавець і працівник потрібні один одному однаково, і якщо я до нього прийшла, то має бути елементарна повага до незнайомої людини, а не зверхнє зневажливе ставлення.
Не знаю, як там у них з рівнем викладання, але мені його ставлення не сподобалось. Прямо з порога демонструвати відвідувачу, що він тут ніхто? Ким би він не був - викладачем, клієнтом чи просто людиною, яка помилилася дверями.
Вийшла злюча на те, що вбила на них цілий день. Треба довіряти своїм відчуттям і відсіювати таких ще на етапі телефонних розмов.
Коли прийшла додому, погуглила трошки. Знайшла інтерв’ю директора для сайта мова.ком.уа, в якому критикується Гете-інститут, але причина цього не називається (я так підозрюю, заради піару на чужому імені), знайшла те, що їхні німецькі партнери з ними розірвали стосунки. І всюди самовихваляння.
Карочє, тьху на них. Не піду до них більше, дуже треба )