І ось десь рік тому

[kaligrafia]

я стала трішки Каєм, я зрозуміла як непросто переставляти літери, аби скласти потрібне слово, а слова, аби скласти саме ті рими - тим паче. Та кубики вже в руках, крутяться і їх потрібно кудись складати і десь ти розумієш як. А головно - тільки так ти можеш сказати так багато і те. І тепер ти ніколи не будеш один, і завжди буде кому розповісти.
За рік їх з"явилося чимало, більше недолугих, невмілих і не про те. А інколи настільки  про те, що дивуєшся - сама собі ще не зізналася, а воно вже на папері, сміється, підморгує, а більше плаче. Мабуть, так і має бути.