екзистенціальне.

[kaligrafia]

буває жуєш щодня сірий хліб, чи чорний, чи білий - не важливо, щось жуєш, а потім потрапляє тобі під руку багет чи булка чи круасан - не важливо, щось нове. куштуєш і розумієш - це саме те, чого завжди і хотілося. а ще усвідомлюєш, що тепер від сірого тебе лише нудить. звісно, думаєш, сірий - це краще ніж нічого, інші, он взагалі забули як хліб пахне. але ж ти не інші. ти це ти, і зрештою вже скуштував той круасан, а головно, розумієш, що міг би й маєш повне право їсти його щодня, як он інші - нічим не кращі.
і ти можеш в принципі купити той круасан в іншій крамниці, треба тільки трішки далі пройти, але ти вже так звик до своєї, що постійно не можеш змусити себе зробити кілька зайвих кроків.
але ж круасана хочеться.
а від сірого - нудить.