Not Too Late

[kaktuse]

Був тихий зимовий вечір. Ми разом лежали в ліжку і час від часу вона брала мене за руку і ніжно дивилася в очі. У дальному куті кімнати грала Нора Джонс, а за вікном перегукувались собаки та по зимних рейках повільно гуркотів поїзд зі сходу кудись на захід. Потім, уві сні, шукаючи мого тепла, вона притискалася, запам'ятовувала запах моєї сорочки і посміхалася із заплющеними очима. Чи то собі, чи то мені, чи то світові. І ми обидва знали, що вона, безумовно, найважливіша жінка у моєму житті.

Моя доня = це прекрасно.