Двонадцята ніч та завтиканий автограф Anne Hathaway
На минулому тижні був у Public Theater у Центральному парку. Потрапив абсолютно випадково. Почався сильний дощ, забіг у перше приміщення яке побачив.
- Ти на виставу?
- Канєшна.
- Білета маєш?
- Канєшна (далі іде цирковий номер на тему "Ой а де ж то мій білет. Нема білєта... Мабуть собака з'їв... Може так пропустите?").
- Ладно, що із тобою поробиш. Пущу без черги, все одно дощ. Ти щасливчик, люди до нас о 6 ранку приходять і стоять до 10, аби отримати безкоштовний білет.
Ну, думаю, стандартні ньюйоркські понти.
Грали "Двонадцяту ніч". Пішов посеред спектаклю у антракті, бо мав вечеряти з друганом. Актриса, що грала Віолу мені неймовірно сподобалася. Було таке враження, що я вже десь її бачив... Але здалеку так вже щоб точно, то й не розбереш. Взагалі враження від театру неймовірне. Сидиш на галявині посеред хмарочосів і дивишся Шекспіра. А у тебе над головою у Лагвардію летять гусі літаки.
Мила тьотя, яка мене запустила без білета, втулила мені на прощавання програмку та посміхнулася. Вже у кнайпі, поки друзяка поїдав бичі яйця, вирішив глянути ту програмку. І так заволав від досади, що кельнер ледь не загубив графіни із водою. У мене була можливість взяти автограф у своєї улюбленої акторки! Ой вже ж Ганя. На всі руки майстриня.
Будете у Нью Йорку цього літа - сходіть обов'язково. Краще за все у сильний дощ. Може Вам як і мені повезе :)
- Ти на виставу?
- Канєшна.
- Білета маєш?
- Канєшна (далі іде цирковий номер на тему "Ой а де ж то мій білет. Нема білєта... Мабуть собака з'їв... Може так пропустите?").
- Ладно, що із тобою поробиш. Пущу без черги, все одно дощ. Ти щасливчик, люди до нас о 6 ранку приходять і стоять до 10, аби отримати безкоштовний білет.
Ну, думаю, стандартні ньюйоркські понти.
Грали "Двонадцяту ніч". Пішов посеред спектаклю у антракті, бо мав вечеряти з друганом. Актриса, що грала Віолу мені неймовірно сподобалася. Було таке враження, що я вже десь її бачив... Але здалеку так вже щоб точно, то й не розбереш. Взагалі враження від театру неймовірне. Сидиш на галявині посеред хмарочосів і дивишся Шекспіра. А у тебе над головою у Лагвардію летять гусі літаки.
Мила тьотя, яка мене запустила без білета, втулила мені на прощавання програмку та посміхнулася. Вже у кнайпі, поки друзяка поїдав бичі яйця, вирішив глянути ту програмку. І так заволав від досади, що кельнер ледь не загубив графіни із водою. У мене була можливість взяти автограф у своєї улюбленої акторки! Ой вже ж Ганя. На всі руки майстриня.
Будете у Нью Йорку цього літа - сходіть обов'язково. Краще за все у сильний дощ. Може Вам як і мені повезе :)