(no subject)

[ka_na_dm]

з-поза скляної стіни обережної посмішки,
з-над невисоких парканів звичайної щирості
місто здається звірям у високому кошику,
котре тобі доведеться забрати і вивезти
з лютого в березня світлі кімнати провітрені,
звідси в майбутнє, у котрому темні провалини
рік випускатимуть янголів, погляди й літери
в тексти й світлини, замріяним сонцем обпалені.
Нині ж Хтось легко тримає між снігом і кригою
кошик із містом дрімучим, дрімотним, задуманим,
котре під зимного місяця квіткою стиглою
світить тепла золотими і срібними струнами.
(c) http://greenmara.livejournal.com/#