Перечитуючи Покальчука...

[k_r_o_h_a]

По той бік ріки поламався час

Comments

[absolute_ev1l]

А я только недавно думал что расстроен тем, что ты сюда больше не пишешь.

спасибо. мне это важно.

[k_r_o_h_a]

я буду.
я вернусь.
спасибо.

[laugh_lass]

вот уж не стоии распускать нюни)
ты Мне нужна
и не только в ЖЖ

но-но!

[anna_zelinskaya]

гарно)

[grozakinomuzik]

Ти весь такий захопливо-тривожний,
Бринить в ночі цей поклик спраглих губ,
А я ховаю сміху неспроможність,
І вже не озираюсь на бігу.

Ти весь такий проникливо-закритий,
Сідає сон на маківки церков,
А я тебе не можу розлюбити,
Бо ти до мене так і не прийшов.

Ти весь такий... моя відкрита рана,
Тобі болить - і я цей чую біль...
А я - такий солдатик олов’яний
На варті невідбувшихся весіль!

Сьогодні дощ пахтить болотом,
Як пес, облизує мости,
Бринить в одній тривожній ноті
Сліпуча крапля чистоти.

Бринить, зривається - і в’яне,
Під зойк розлючених пустель...
Твоє кохання бездоганне,
Таке стерильне - і пусте.

Таке обібране - до нитки,
Я в ньому - образ. Для краси…
Латають хмари синю свитку
Густих смерекових лісів.

Тремкий розплавлений світанок
Рожевим гори полива...
Ти говорив мені про рани -
Які обскубані слова!

Вирують в урвищах тумани,
Мов змії, в’ються між дерев,
Твоє кохання безталанне,
Тому - ніколи не помре.

[k_r_o_h_a]

подобається. дякую!
хто автор?

[grozakinomuzik]

Юрій Іздрик