відпочиваємо
Доки в країні не почались повномасштабні військові дії, ми з моїм любим архітектором поїхали на 4 дні до загниваючої капіталістичної Європи.
[їхали ми їхали]
Заїжджали до Євросоюзу через Угорщину, бо маємо шенген відкритий у їхньому консульстві, тож щоб поставити їхню печатку треба було пхатись зі Львова аж в Закарпаття. Дорога не з легких, але, дякувати Реберцю, ми впорались на відмінно :)
Дорогою любувались чарівною красою наших Карпат, щоправда зазнимкувати мені її не вдалось, бо кермо на серпантинах треба тримати міцно. Але впевнились ще раз, що нашу країну є за що любити.
Зупинялись в Берегово, щоб поміняти трішки наших гривень на угорські форінти. Народу в місті купа, львівську українську правда розуміють важко і між собою угорською всі балакають. Атмосфера в місті не дуже сподобалась, таке враження що тебе зараз бити будуть, або сумку вкрадуть. Не знаю чому. Містечко так нічо, в архітектурному плані.
Кордон перетинали не в Чопі, як зазвичай, а в Лужанці. Чому несказанно раді, адже людей набагато менше і все проходить швидко і безболісно, а найголовніше без зайвих мансіа наших бариг.
На території Закарпаття всю дорогу падав дощ та температура за бортом була +18°С, за кордоном справжня південна спека, сухо та +28°С.
Походили, полюбувались містом. Ніредьхаза розміром своїм нагадує Жовкву, архітектурою Кам'янець-Подільський, а інфраструктура така, що, мабуть, і Київ позаздрить. Купа парків, площ, два величезні торгівельні центри у самому центрі. А найголовніше, що практично все населення містечка пересувається на велосипедах. Красаааа :)
Люди живуть в своє задоволення, робота всіх підприємств закінчується в 16-17 годині і народ гуляє містом, сидить в кафешках і просто насолоджується життям.
Купуючи зелень собі на вечерю, натрапили на український експорт :) спершу подумали, що якась місцева фірма нагло копіює наш дизайн обгорток
Приємно ось так інколи відпочити. Коли поруч нікого з знайомих, коли не чуєш рідної мови і не знаєш міста. Відпочинок від суспільства серед натовпу людей :)
Всім приємних вихідних
[їхали ми їхали]
Заїжджали до Євросоюзу через Угорщину, бо маємо шенген відкритий у їхньому консульстві, тож щоб поставити їхню печатку треба було пхатись зі Львова аж в Закарпаття. Дорога не з легких, але, дякувати Реберцю, ми впорались на відмінно :)
Дорогою любувались чарівною красою наших Карпат, щоправда зазнимкувати мені її не вдалось, бо кермо на серпантинах треба тримати міцно. Але впевнились ще раз, що нашу країну є за що любити.
Зупинялись в Берегово, щоб поміняти трішки наших гривень на угорські форінти. Народу в місті купа, львівську українську правда розуміють важко і між собою угорською всі балакають. Атмосфера в місті не дуже сподобалась, таке враження що тебе зараз бити будуть, або сумку вкрадуть. Не знаю чому. Містечко так нічо, в архітектурному плані.
Кордон перетинали не в Чопі, як зазвичай, а в Лужанці. Чому несказанно раді, адже людей набагато менше і все проходить швидко і безболісно, а найголовніше без зайвих мансіа наших бариг.
На території Закарпаття всю дорогу падав дощ та температура за бортом була +18°С, за кордоном справжня південна спека, сухо та +28°С.
Походили, полюбувались містом. Ніредьхаза розміром своїм нагадує Жовкву, архітектурою Кам'янець-Подільський, а інфраструктура така, що, мабуть, і Київ позаздрить. Купа парків, площ, два величезні торгівельні центри у самому центрі. А найголовніше, що практично все населення містечка пересувається на велосипедах. Красаааа :)
Люди живуть в своє задоволення, робота всіх підприємств закінчується в 16-17 годині і народ гуляє містом, сидить в кафешках і просто насолоджується життям.
Купуючи зелень собі на вечерю, натрапили на український експорт :) спершу подумали, що якась місцева фірма нагло копіює наш дизайн обгорток
Приємно ось так інколи відпочити. Коли поруч нікого з знайомих, коли не чуєш рідної мови і не знаєш міста. Відпочинок від суспільства серед натовпу людей :)
Всім приємних вихідних