ну це ж треба так вміти зіпсувати життя власному нащадку з самого ранку? Виявляється я не виконую елементарних обов'язків перед родиною, бо ж маю цілими днями сидіти вдома і мити/прибирати/готувати і все це з милою посмішкою на губах бо все це для блага родини ... Ну капець! Та нема ше у мене родини, ну яка родина у 22 роки? Як казав Саша "якби я ше досі жив разом з вами, то давно вже б був записаний на стаціонарне лікування у спецзаклад" бо ж то нереально так жити ... і звідки тоді може взятись якесь примарне "особисте життя" чи "нове коло знайомств" як вони просто навіть не дають мені дихати вільно ... Моя душа отримала сьогодні соковитого підсрачника :( а ще ж навіть 7-ої години не було. Ех! Хочеться кричати, плакати і бити когось головою об стінку - причому все одночасно >:-)
Опубликовано с
мобильного портала ljmob.ru