аж не віриться
не вкладається в голові думка, що уже завершуються вихідні. що залишились лічені години до початку нового напруженого тижня...
а ще стільки всього не встигла зробити. як у людей виходить і відпочивати і робити щось заплановане корисне одночасно? мені от вже котрий місяць не вистачає 24-годинного дня, ваааааащє не вистачає, ані трішечки :)
листя згрібати потрібно, адже густий сад листяних дерев гарний і приємний лише літом, коли листя не падає донизу.
газони покосити останній раз перед зимою також не завадить, адже, не зважаючи на нічні морози та й впринципі не дуже теплі дні, трава все ще чомусь продовжує рости.
машину до зими потрібно довести до ладу і хоча б вимити всю добре ззовні та зсередини, щоб не їздити так, неначе я щойно з ралі Париж-Дакар повернулась.
ще якимось чином мені потрібно вчепити на дах снігозатримувачі, бо як показує досвід, я наразі єдиний мужик у сім'ї, бо тато вже зовсім не молодий для таких справ, а брат давно живе у Києві і по господарству нам не допомагає, тому на мої плечі лягає ця адреналінова справа. в суботу я вже робила спробу залагодити це діло, але двоповерховий будинок здається невисоким, лише якщо дивитись на нього стоячи на бруківці, і то коли він знаходиться в оточенні своїх трьох- та п'ятиповерхових родичів. а коли вилазиш на драбину до висоти даху, то вище лізти зооооовсім не хочеться :) так що зробити вирішальний крок на дах я так і не наважилась, особливо наслухавшись розповідей про те, що драбина впаде коли я вилазитиму на дах, а лишитись ночувати нехай і на рідному, але все ж холодному даху, якось не хотілось. так що плюсом для мене наразі є один встановлений снігозатримувач.
всі поїздки по будівельним і не лише супермаркетам теж входять в список моїх обов'язків, бо я розумію про що йде мова (будівельна освіта та досвід "роботи" помічником майстра для дідуся та батька дали свої плоди:) ) та й маю більшу мобільність, тому тиждень зазвичай починається зі списка якихось краників на 1/2 дюйма, котрі потрібно купити чи якихось захлушок/болтиків/розеток.
а ще вже практично пів року чекають на реставрацію 3 крісла-вертушки, котрі потрібно розібрати, відшліфувати, пофарбувати і зібрати знову до купи. а ще 2 напів крісла, з котрих я планую вже давно зробити м'яку лавку для спальні.
а ще потрібно ходити на роботу і креслити там думаючи про роботу, а не про те, що я ще маю потім кудись за чимось заїхати чи щось вдома зробити.
а ще попри все це мають залишатись сили на те, щоб таки почати відвідувати регулярно спортзал. ато річний абонемент є, а відвідування практично немає. добро пропадає :)
і от скажіть як все це встигнути напротязі робочого дня? бо якщо, на приклад, латати свої робочі штани я можу і вночі, бо це залежить лише від мене, то от здати машину в майстерню чи поїхати по магазинам в пошуках нового унітазу з вертикальним зливом, я можу лише у час роботи магазинів, а він, на превеликий жаль, доволі обмежений.
і голова йде обертом від всіх цих завдань.
а ще стільки всього не встигла зробити. як у людей виходить і відпочивати і робити щось заплановане корисне одночасно? мені от вже котрий місяць не вистачає 24-годинного дня, ваааааащє не вистачає, ані трішечки :)
листя згрібати потрібно, адже густий сад листяних дерев гарний і приємний лише літом, коли листя не падає донизу.
газони покосити останній раз перед зимою також не завадить, адже, не зважаючи на нічні морози та й впринципі не дуже теплі дні, трава все ще чомусь продовжує рости.
машину до зими потрібно довести до ладу і хоча б вимити всю добре ззовні та зсередини, щоб не їздити так, неначе я щойно з ралі Париж-Дакар повернулась.
ще якимось чином мені потрібно вчепити на дах снігозатримувачі, бо як показує досвід, я наразі єдиний мужик у сім'ї, бо тато вже зовсім не молодий для таких справ, а брат давно живе у Києві і по господарству нам не допомагає, тому на мої плечі лягає ця адреналінова справа. в суботу я вже робила спробу залагодити це діло, але двоповерховий будинок здається невисоким, лише якщо дивитись на нього стоячи на бруківці, і то коли він знаходиться в оточенні своїх трьох- та п'ятиповерхових родичів. а коли вилазиш на драбину до висоти даху, то вище лізти зооооовсім не хочеться :) так що зробити вирішальний крок на дах я так і не наважилась, особливо наслухавшись розповідей про те, що драбина впаде коли я вилазитиму на дах, а лишитись ночувати нехай і на рідному, але все ж холодному даху, якось не хотілось. так що плюсом для мене наразі є один встановлений снігозатримувач.
всі поїздки по будівельним і не лише супермаркетам теж входять в список моїх обов'язків, бо я розумію про що йде мова (будівельна освіта та досвід "роботи" помічником майстра для дідуся та батька дали свої плоди:) ) та й маю більшу мобільність, тому тиждень зазвичай починається зі списка якихось краників на 1/2 дюйма, котрі потрібно купити чи якихось захлушок/болтиків/розеток.
а ще вже практично пів року чекають на реставрацію 3 крісла-вертушки, котрі потрібно розібрати, відшліфувати, пофарбувати і зібрати знову до купи. а ще 2 напів крісла, з котрих я планую вже давно зробити м'яку лавку для спальні.
а ще потрібно ходити на роботу і креслити там думаючи про роботу, а не про те, що я ще маю потім кудись за чимось заїхати чи щось вдома зробити.
а ще попри все це мають залишатись сили на те, щоб таки почати відвідувати регулярно спортзал. ато річний абонемент є, а відвідування практично немає. добро пропадає :)
і от скажіть як все це встигнути напротязі робочого дня? бо якщо, на приклад, латати свої робочі штани я можу і вночі, бо це залежить лише від мене, то от здати машину в майстерню чи поїхати по магазинам в пошуках нового унітазу з вертикальним зливом, я можу лише у час роботи магазинів, а він, на превеликий жаль, доволі обмежений.
і голова йде обертом від всіх цих завдань.