Зараз усі ми є свідками того, як в Україні формується свідоме громадянське суспільство. Правда про ситуацію в країні крізь всі шпаринки просочується у всі прошарки суспільства попри настирне окозамилювання, яким займались колишні представники влади (бачите, як ліберально я їх назвала - адже зараз піст, мама казала стримувати негативні емоції). Так от, я сама стала щасливим свідком того, як моя стрічка новин у ВКонтакті стрімко патріотизувалась, що мене приємно надихнуло. Але ще більше враження на мене справили раптово почуті розмови незнайомих мені людей, в яких чітко прослідковується кристалізація громадської позиції. Бо скільки не кажи на чорне біле, брехня правдою не стане.
Ось мої докази.
Епізод 1. Чекаю на ліфт, в цей час до під’їзду заходять двоє хлопців років 30-ти, на вигляд звичайні роботяги з тих, кто зароблє копійчину фізичною працею. Обидва напідпитку, щось палко обговорюють. Побачивши мене замовкають, бо мабуть сперечались. Один з них тяне товариша за руку:
- Пойдем пешком, сколько тут идти.
Другий відштовхується.
- Подожди, я сейчас сигарету выброшу, я ж курю!
Помічаю, що в нього в руці дійсно сигарета, але не підкурена. Перший також це помітив і кепкує, в цей час ми утрох заходимо в ліфт.
- Какая сигарета, ты что пьяный? От уже ж! (тон змінюється на серйозний) И вообще, ты посмотри, у нас страна уже скоро в Европе будет, а ты в подъездах куришь! Ты это прекращай, это не серьезно! Видел, какие парни погибли на Институтской? Совсем же малые, младше нас! Так что ты со своими привычками завязывай!
Я в офігенії починаю посміхатись і поважати цих пацанів.
Епізод 2. Пізній вечір вихідного, біжу з магазину додому. Одразу за поворотом розмістилась зграйка мужчин 40-45 років з "горючим" та пивом. Двоє розмовляють голосно:
- Та они же купленные все, на Майдане этом.
- А ты почему так думаешь?
- Ну, не знаю, ты ж видишь их "Беркут" просто так не может разогнать!
- Да ты посмотри на этих пацанов, они же там до последнего стоят, кто за смерть платить им будет? А "Беркут" на рожен не лезет, потому что у них зарплата, а у майдановцев - идея. Как ты можешь этого не понимать??
Не факт що після розмови їм вдалось прийти до спільного розуміння суті ситуації, але комунікації тривають, правда та розвінчування міфів поширюються "межи людей".
Епізод 3. Біжу з фітнесу. Продавчині з кіосків у дворі мого будинку вийшли на вечірній перекур за "стаканчиком" кави. Віддаля чую схвильований голосний вигук:
- Нет, ну это уже вообще! Он будет нас защищать? От кого? Что за бред городит себе Путин? Мы у себя разберемся, пусть не переживает! Жили себе нормально, а он теперь переругать нас в нашей стране решил!
Подумки погодившись зі словами пергідрольної діви, бажаю її магазинчику великих прибутків.
Епізод 4. Зранку обганяю двох мужчин, що неспішно прямують на роботу на завод, що не далеко від метро. Розмовляють про Росію та можливу війну:
- Ти бачив, у Путіна які танки! Вже 800 танків їдуть до України, уяви!
- Хлопці з Майдану ті танки грудьми зупинять.
- Але ж 800 танків!...
- Я тобі так скажу: на Майдані там дуже серйозні хлопці, дуже серйозні. Їх танками не злякаєш.
***
Так і напрошується жарт: про хлопців з Майдану скоро складатимуть легенди та казки;)))
А мораль сей басни такова: Путін, хватить і тобі брехати! Біле завжди біле, а брехня завжди брехня. І як би гарно ти не "краснословив", люди все одно рано чи пізно зрозуміють, де правда. Краще слідкуй, щоб бруківку на Красній Площі не почали розбирати;)
#революціянаекспорт