Погода у горах взагалі, а особливо в Карпатах, а особливо весною така ж мінлива, як настрій малої дитини: зранку сонце і спека, а ввечорі може й сніг піти. Фотографу передбачити чи спрогнозувати, коли буде красиве світло практично неможливо. Тому для мене справжнім дарунком долі видалися останні два дні походу. З ранку було сонячно, а в долинках ще й туман. Вдень хмаринки були білі пухнасті і крізь них сонячні промені яскраво запалювали куточки букового лісу і затишні галявини.
Світанок над Ворохтою
Здається ця дорога веде до країни мрій і чарів
Сільська околиця ніби у казці
Весняна галявина
Неочікуваним сюрпризом став для мене також буковий ліс, який щойно випустив свіжи листочки. Вони вигравали на сонці, як справжні смарагди, і завдяки цьому видовищу 5 годинний перехід видався коротшим і надзвичайно приємним.