експонат в домашній музей: стопки вінницькі.
Вони такі рідні мені. Коли на самому початку 90-х стартувала "конверсія", на Вінницькому радіоламповому заводі почали відливати у перероблених формах від ламп отакі чудо-посудини.
Там працювала моя мама, і в один прекрасний день замість зарплати - ящик стопок.
Ми разом їздили у Житомир на базар продавати "вінницький кришталь", але він нікому не був потрібен).
Якийсь час їх була повна квартира, а потім жодної не залишилось.
І тут - такий привіт із дитинства. Дякую Тані Левченко)
" />
Там працювала моя мама, і в один прекрасний день замість зарплати - ящик стопок.
Ми разом їздили у Житомир на базар продавати "вінницький кришталь", але він нікому не був потрібен).
Якийсь час їх була повна квартира, а потім жодної не залишилось.
І тут - такий привіт із дитинства. Дякую Тані Левченко)
" />