Ярослав Грицак и Одесса: аншлаг, который не состоялся?
Новость о предстоящей лекции Ярослава Грицака, одного из виднейших современных украинских историков (и консультантов Ежи Гоффмана, снявшего фильм «Украина: становление нации») заинтересовала многих интеллектуалов Одессы. Да и тема выступления - ХТО ТАКІ УКРАЇНЦІ І ЧОГО ВОНИ ХОЧУТЬ? - была более чем интригующая. Может быть, поэтому 17 февраля зал
( Read more... )
Проблема інтелектуального болота актуальна не тільки в Одесі, але й в рамках країни (крім напевно Києва). 10 рецензій на книгу вважається успіхом в Україні. В Одесі ця провінційність в головах та аморфність думки взагалі набрала катастрофічних масштабів. Як писав пан Ярослав - "Є дві погані риси в українських університетах: по-перше, українські професори майже не читають книжок; по-друге, українські професори майже їх не пишуть." (http://zaxid.net/blogentry/56742/), те, що "створює" місцева наукова еліта являє собою складно перетравлюваний продукт за нечисельним виключенням, проте і вони воліють закриватися від більшості.
Питання в тому, що може виступити новим контекстом? Хто бачив виставу "Щастя поруч" (О.Друганов) за мотивами І.Франка, там все дійство відбувається поза часом, неможливо зрозуміти ХІХ ст. чи в ХХІ ст. Саме так живе Україна поза часом, поза будь-яких ідей. Є шарманка яку заводять політики про соціальні виплати та покращення життя вже сьогодні і є більшість котра щиро вважає, що соціальні виплати вирішать всі питання та проблеми. Як раз сприйняття більшістю ідеї вступу до Євросоюзу з цієї "опери" - ось ми потрапимо в ЄС і багаті буржуї будуть нас годувати. Створити новий контекст можемо тільки змінивши своє світосприйняття, щоб змінити світосприйняття треба працювати з молоддю (лише вона спроможна його розширити), щоб працювати з молоддю треба відновлювати університет, тобто першим місцем для обговорення нових ідей повинно стати студентське середовище на базі університету, але щоб заговорили студенти, треба не мовчати інтелектуалам. Тут необхідно зауважити, наявні інтелектуальні громади більше нагадують фашистську партію з незаперечним лідером на чолі, а не вільне середовище.
Reply
Reply
Тут можно говорить о том, что это - основа украинского менталитета: "Моя хата скраю...".
Однако пан Ярослав об этом также говорил: что сегодня нельзя отмалчиваться, что сегодня очень удачная ситуация для того, чтоб совершить рывок вперед - и ресурсом для является именно молодежь Украины. Главное для которой - не дать себя ассимилировать в старые устоявшиеся формы, про которые ты пишешь: "інтелектуальні громади більше нагадують фашистську партію з незаперечним лідером на чолі". Если так случится, если молодые будут включаться в такие "академические" структуры (что сейчас частенько и происходит, потому как единственной успешной моделью поведения в таких структурах является модель поведения её лидера, - ничего нового, только подражание), - то тогда это будет одним из самых больших поражений Украины. Она имеет все шансы остаться "шароварной развлекашкой" кого-то или чего-то. Этого ли хотят украинцы?
Reply
Как ни завидна участь «знающих», все же выше их стоят «человечные», которые не просто «знают свое знание», но еще воистину претворяют его. И если знание побуждает нас действовать, то «человечность» дарит нам бесконечно действенный покой. Покой человечного и подвижность познающего, гора и река - две стороны идеального человека; их единение делает нас целыми и самодостаточными.
Reply
Leave a comment