(no subject)
світ не стоїть на місці.люди навколо змінюються.і я теж.на жаль.та частинка дитинства,яка супроводжувала мене всі ці роки починає вивітрюватись,і це засмучує.
я нещодавно зустріла Діму-першого хлопця.і це було так дивно...ми розійшлися майже 2 роки тому,а він зовсім не змінився.таке враження,ніби це життя нічому його не навчило-він продовжує робити всякі тупуваті речі і вічно лізе в бійки...таке враження,ніби хтось просто натиснув клавішу "стоп"...
з іншої сторони,набагато страшніше спостерігати як змінюються близькі люди,стаючи неймовірно далекими і зовсім іншими...а я так не хочу їх втрачати...
в мене сталася чергова переоцінка життєвих цінностей,в ході якої виявилось,що їх в мене просто нема...
а ще мені шалено потрібна ніжність.бо в душі пустка.(*в голове зияют раны и в душе дыра насквозь.да,я знаю,это странно,но не можем быть мы врозь*)
можна списати все це на клятий пмс,хоч це і не він.
інколи в мене навіть з"являється думка,що все хороше в цьому житті я вже побачила і лишилося тільки погане.шось треба з собою робити,бо так і до нового депресняку недалеко...
я нещодавно зустріла Діму-першого хлопця.і це було так дивно...ми розійшлися майже 2 роки тому,а він зовсім не змінився.таке враження,ніби це життя нічому його не навчило-він продовжує робити всякі тупуваті речі і вічно лізе в бійки...таке враження,ніби хтось просто натиснув клавішу "стоп"...
з іншої сторони,набагато страшніше спостерігати як змінюються близькі люди,стаючи неймовірно далекими і зовсім іншими...а я так не хочу їх втрачати...
в мене сталася чергова переоцінка життєвих цінностей,в ході якої виявилось,що їх в мене просто нема...
а ще мені шалено потрібна ніжність.бо в душі пустка.(*в голове зияют раны и в душе дыра насквозь.да,я знаю,это странно,но не можем быть мы врозь*)
можна списати все це на клятий пмс,хоч це і не він.
інколи в мене навіть з"являється думка,що все хороше в цьому житті я вже побачила і лишилося тільки погане.шось треба з собою робити,бо так і до нового депресняку недалеко...