Citroen C4 «Ляля». Путьові замітки

Jun 27, 2013 13:45

Я дуже люблю подорожувати. Може тому, що при переїзді до Києва залишив серце у Львові, а може просто тому, що тому. А у справі подорожей, звісно найбільше ціную свободу, безпеку й зручність. Тобто, без надійного автомобіля - ну ніяк. Останніх півтора року в мандрах нам товаришує Ляля, за національністю Citroen C4 2011 року, і саме про неї буде цей текст.


Як ми вибирали
Лялю ми вибирали як заміну попередній машинці, Opel Astra G, котра влаштовувала більшістю параметрів крім одного: не мала кондиціонера. Мені імпонувала динаміка Астри, надійність і універсальність. За 85 тисяч по горам і долинам в машині мінялися оливи, колодки, фільтри і все. Було, правда, ще два канхвузи: Леська спалила стартер (вчилася їздити), і дорогою з Криму здох датчик швидкості (в передній лівій ступиці). Обидва вузли нам поміняли по гарантії, нічого доплачувати не довелося.
Від машинки, що планувалася на заміну (бюджет межах 20 кілобаксів, плюс-мінус 10%) ми чекали, великого багажника (троє дівок, що мандрують зі мною Україною та часом не дуже ближнім зарубіжжям, як відомо, одною косметичкою не обходяться), кондиціонера або клімат-контролю, високого кліренсу (щоби по бровкам, як це в Києві прийнято), ну, і гарного комфорту. Правда, в результаті виявилося, що все-таки хотілося отримати щось трохи більше, ніж просто транспортний засіб.


Як варіант розглядався Nissan X-Trail (вилетів з конкурсу через бюджетні обмеження), Ford Focus, Toyota Corolla, ну і нова С4, тобто, версія С4, оновлена навесні 2011 року. Тест-драйви я робив на Фокусі, Королі та С4 (правда, з автоматичною коробкою передач, а в мене зараз механіка). Фокус приваблював начинкою. В рекламному відео йшлося, наприклад, про контроль рядності (смужності? полосності? не знаю, як правильно перекласти) - функція, що стежить за розміткою, тобто за тим, щоб ти їхав у своїй смузі. Якщо ти заснув чи завтикав і перетнув бічну розмітку, машинка дасть про це знати.
Проблеми з Фокусом почали вилазити, коли справа дійшла до походу в салон. Виявилося, що бажана комплектація, хоч і рекламується в Україні, стандартно до нас не постачається. Її потрібно додатково замовляти, додатково оплачувати й додатково чекати. Втім, робити це не довелося, бо Фокус показав себе на тест-драйві як мотлох. При двигуні в 1,6 літра, механічній коробці і «спортивній підвісці» він виявився настільки млявим і нединамічним, що вернула одна тільки думка про щоденне керування таким… вибачайте, власники Фокусів.
З Королою все було по-нішому. Тест-драйв Тойоти з двигуном 1,2 та механікою виявився відчутно пристойнішим, ніж фордівський 1,6. Королу завалила Леська, заявивши, що вона не сексі, і що треба хечбек. Мені ж у Королі не подобалося облаштування салону, яке було писком моди певне років 10 тому, а сьогодні навіювало нудьгу своєю жовтою підсвіткою. Ну, а про новомодні фіґлі, типу mp3 та блютузів можна було забути. Зате був здоровезний багажник, малі витрати пального та 6-ступенева коробка.
С4 була сексі, динамічна (хоча автоматична коробка, на котрій я їздив тест-драйв, чесно кажучи, така собі), і з класними можливостями. Довелося розширювати бюджет, й зупинятися на комплектації Exclusive, з механічною коробкою і скляним дахом) Машинку чекали понад місяць, бо в наявності таких не було. Зате в Лялі я отримав круїз-контроль, великий (більше 400 літрів) багажник, всі можливі подушки безпеки і парктроніки, блютузи, mp3, електричний ручник і купу всякого іншого добра.
Одним словом, ґлянц. Це все у прекрасному виконанні, дуже юзабельне, зручне й комфортне.

Експлуатація
Першим очікуваним «сюрпризом» стала купівля зимової ґуми. В комплектації Exclusive Ляля прибула на 17-дюймових колесах в низькопрофільній літній ґумі (в листопаді). Найдешевшим пристойним варіантом зимової перезувки виявився Dunlop, що вийняв понад 6 тисяч гривень з уже й так вкрай вицідженого сімейного бюджету. Друзі радили купити на зиму додаткові диски й під них вибирати ґуму, але я зтупив. В результаті, перша зима принесла 2 «грижі» на передніх колесах, друга - ще три, тобто, жодного на 100% живого колеса на зиму в мене нема. Дружній шиномонтаж, звісно ж, попідклеював проблемні місця спеціальними латками, але це все одно не діло. Тобто, 100% впевненості у тому, що з брикою все гаразд у мене взимку нема. Поза тим, літня ґума, що йшла в комплекті з машиною, виявилася витривалішою до весняних несподіванок від Укравтодору й жодної проблеми у мене досі не було.


Перший техогляд, за сервісною книжкою я робив на 20 тисячах. Виніс він порядку 1400 гривень, тобто, на тому ж рівні, що й був у попередниці - Астри. Правда, згодом з’ясувалося, що кожні 10 тисяч потрібно ще й міняти мастило і фільтр (паливний, чи що?). Це виносить додаткових 400 гривень. Але, я готовий миритися.
Відчутно більше став коштувати шиномонтаж, але, оскільки фірмові легкосплавні диски виявилися напрочуд міцними, деяка економія таки виходить - нема потреби їх рівняти.

Ремонти
Перший рік від’їздив я без найменших пригод. А от друга зима принесла цілих два обдертих боки (стовпчик висотою 30 см і парканчик біля школи) та продавлений задній бампер (тьотя на Шкоді-Фобії). Лівий бік і бампер покрила страхова, а за правий бік заспівали 6000 гривень, тому робити його я наразі планів не маю. В подряпині задіяний поріжок і по трошки двоє дверей. Подивимося, як поведеться обдертий від фарби метал. Побачу корозію - доведеться робити.
Втім, ці подряпини відкрили мені неприємний світ кузовного обслуговування. Машинку, куплену у ВіДі на Кільцевій там же обслуговував. Працюють там в основному дуже милі люди, й усе було максимально коректно, поки не зіткнувся з кузовником. Дядя, виявився винятковим хамлом, а компанія, замість чемно визнати свій ґеп і зберегти мене, як клієнта, стала на його бік. В результаті довелося шукати варіантів. Наразі розглядаю варіанти між сервісом на Корабельній (біля салону Nissan) і АІСом, в котрого купував диск для Леськиної Жужі.

Пальне
Новий бензиновий двигун, котрий отримала Ляля і її сестрички в оновленій 2011 року моделі не перестає мене тішити. Середня витрата пального по Києву влітку (клімат-контроль постійно працює) у мене складає 9,5 літра при всіх можливих тягучках (їжджу зі Святошина в центр). Взимку витрати зростають десь на літр і маємо 10,5. До речі, Ляля має напрочуд класну пічку, що дуже оперативно (порівнюючи з Астрою чи Жужою) робить пристойну температуру в салоні й розморожує вітрову шибу.


Під час останньої поїздки до Львова експериментував з витратами пального. В результаті виявив пречудовий факт: якщо старатися не перевищувати (там де можна 90, там 90, там де можна 110, там 110, по селам - до 78 км/год), витрати пального на трасі елементарно тримаються в межах 6,2-6,5 літрів на 100 км. Економимо, значить, пальне, а паралельно - бережемо природу. Якщо ж їхати швидше, витрати суттєво зростають. При швидкості 150 км/год бортовий комп’ютер показує витрати в районі 15 літрів. Тобто, літати, як казали древні греки, дорого.


Насамкінець
Ну, не на самісінький-пресамісінький кінець, а на такий собі кінчик. Ляля - молодець, бо гарно себе зарекомендувала по дорогам і бездоріжжям. Кліренсу досить, щоби таскатися сильними ямами, лазити на бровку, чи їздити в ліс. Не джип, звісно, але коли після чергової грози на вулиці Святошинській завелася здоровецька калабаня, Ляля взяла її безстрашно, дарма, що вода була настільки високо, аж спрацьовували парктроніки.
На трасі Ляля поводиться теж дуже пристойно, правда, взимку краще обережно поводитися з ямами.
Особливо хотілося б відмітити увагу, що її виробник приділив юзабіліті. Всередині виконана Ляля на тверду 5, навіть якщо порівнювати з бриками вищих класів. Те ж стосується обладнання: гамнітофон пропонує приличний звук, грамотно працює через блютус з телефоном, прилади всі на своєму місці, а розеткою 220V в підлокітнику я припинив хвастатися, бо викликає вона нездорові заздрощі. Насправді все продумане настільки зручно, що аж дивуєшся, чому інші виробники до цього не вдаються: воно ж видається таким очевидним!

citroen, c4, Ляля, подорожнє

Previous post
Up