Не моё. Ё-маё!..
наш пєтя розказав барозу
як в разговорі з ним хуйло
весь час якусь хуйню морозив
і хорохорілся зєло
шо мол лиш захотіти варто
і дати армії добро
посунуть пальчиком по карті
і танки пІдуть на дніпро
- а там, - хвалився пєті вова. -
практічєскі рукой подать
вже до бандерівського львова
послать туди російську рать
а потім вже узять варшаву
бо пшеки охуїли вкрай
і прагу - город русской слави
і братіславу нєвзначай
прібалтам указать їх мєсто
згадають русскій пусть сапог
і будапєшт із бухарєстом, -
продовжив путін монолог. -
потом канєшно же балкани
любляна, загрєб і бєлград
там єсть братушкі, в етіх странах
нам каждий точно будєт рад
прімєри рускої отвагі
європє всє покажем ми
когда візьмемо копєнгагєн
вже дето ближче до зими
а там берлін - давно не брали
російські воїни рєйхстаг
давно руїни нє пилалі
нє развєвался красний стяг
а то ця їхняя анжела
ця подколодная змєя
в посліднє врємя охуєла
із себе строїть дохуя
брюссєлі, амстердами грязні
які то вадуци малі,
монако і андорри разні
вопше сотрьом с ліца зємлі
потом канєшно рим розграбим
чєчєнцам оддадім мадрід
ну а в паріже етім жабам
покажемо гдє рак свістіт...
в живих остануцця нємногі
накроєт чорний всьо туман
а віновати бандерлоги,
фашисти, хунта і майдан
Mykola Voskalo
И сейчас, как никогда актуален и
Мар`ян Біленький
Що робити?
Як остопиздили ті йобані араби!
Вже пиздець із усмішкою хижою
Крадеться до єврейської країни
А шо робити? Хуй його батька знає.
Нащо ж ми ще чекаємо?
Чи може варто, не вагаясь
Зайти у ту вонючу Газу
Та й танками усе там розхуячити,
Щоб ні одна падлюка не втікла.
А сверх отого на отих паскуд
Ще й бомби покидать 20-тонні квадратно-гніздовим.
А того підараса Арафата
Схопити за мудя, та вивести на площу
І в сраку виєбать при всім народі.
Давно вже треба підігнати трейлера,
Та й штабелями падлюк туди покидати
Із виблядками разом,
І вивезті їх нахуй до Лівана, за дріт,
Хай там їбуть одне одного в сраку.
І пиздять хай машини із Бейруту
А що ж, терпіти далі? От йобт...
Їм, значить, можна в нас хуячити
Чергами із автоматів на вулиці,
А нам не можна трошки їм дати піздюлей,
Щоб знали, як нас дойобувать?!
Ні, хлопці, то хуйня.
А потім що? Про наслідки можливі як не подумать?
На нас пиздіти буде вся Європа
Та як того Бєлграда, хуячитиме НАТО бомбами по Тель-Авіву?
Ні, ну його нахуй.
Такіє варіанти
Ми їбемо і в хвіст і в гриву.
Якщо комусь із нас пиздець прийти повинен,
То краще ж їм.
Та хай би вже собі взривалися.
Усі одразу. Але ж без нас.
А може, хлопці, організуємо підпілля?
Та ніччю попиздимо в якесь село арабське,
Та мудя отим падлюкам повідриваємо,
Щоб вони з”їбались, як в 48-му и в 67-м?
Треба шось робить, бо далі ж так не можна....
...Народ, йоб його мать, безмолвствує.
Куди ж нам, нахуй, плить?
У меня только
спортивно-эротические и антично-бытовые пародии:
Зіткнувся я сьогодні із бджолою -
У груди вона врізалась мені,
Й зманеврувать не встигла,
Бо на високій швидкості летіла -
Я ж вкручував не більше двадцяти...
Та ж добре, що не вцілила у рота -
Якби я позіхнув в ту саму мить!..
Або “не у бров`у, а в око” -
Я б скінчився у муках!
Але, дарма, що пика м`оя
Ще окулярами захищена була,
Здається - Demon…
Той Demon р`улить: три світлофільтри
Проти шкрябання стійки,
Та ергономіка нічого, та дизайн
Як кажуть - італійский,
(Та - брехня:
Де та Італія, а де Китай зловісний,
Що випікає окуляри ті так швидко,
Як кицка кошенятами плюється навесні!..
Як продавець читає ці стрічк`и -
Нехай приймає до уваги,
Що поганого нічого не казав я
Про той металобрухт, що він до нас
З Китаю т`ого возить,
Та втридорожче продає...)
(тут продавец не выдержал и отписался, что не втридорога, а впятеро...))
Але ж - бджола!..
Так! Вбомбилась, та загрузла на мені,
Бо жалом увіп`яляся під шкіру,
Й відразу біль шалений я відчув,
Але негайно ж висмикнув правицей,
Та жало вирвав із грудей -
Ще тепле ворушилось!
Й сл`иною своєю нейтралізував
Отруту, що обпікала, мов вогонь!
(Чи власної мені не вистачає,
Щоб так брутально занурюватись в м`якоть,
Розбризкуючи кров?!)
Та, то - нічого...
Бідна!.. Маб`уть, лежить тепер без пам`яті в траві
Та тихо стогне, помираючи від струсу,
Та думає: “Навіщо ж він мені зустрівся?!.
Навіщо стовбур той не відхилився?!.
А я йому всю молодість та й вроду віддала -
Так швидко це життя моє минає,
А друге (чи яке там вже?) -
Не завтра стане!..”
Отже ж, лихо!
Не буде ж`ужляти над вухом,
Та ніжно повзати по гр`удях,
Лоск`отячи пахв`у!..
Вже діточок не вродить, та меду не знесе,
А головне - ніякої вже квітки не обпилить,
Та й сотен з кільканадцять квітів тих
Не вродиться весною -
Отож - біда!
Але ж й груди мої не для т`ого,
Щоб бджоли усілякі штрикали у них,
Буравлячи дірк`и!..
Я прошу вибачить мені той п`ятистопний ямб,
Яким пишу (бо “Гамлета” читав напередодні...)
А отжеж, головне питання залишилось:
“Бути чи не бути? - От у чому справа!..”
……………………………………………
Але, вже, мабуть - бути!
Бо тре мені тягнути карму тих, кого
Я так зненацка погубив.
Пробачте,
Всіх кохаю...
06.07.2006
як в разговорі з ним хуйло
весь час якусь хуйню морозив
і хорохорілся зєло
шо мол лиш захотіти варто
і дати армії добро
посунуть пальчиком по карті
і танки пІдуть на дніпро
- а там, - хвалився пєті вова. -
практічєскі рукой подать
вже до бандерівського львова
послать туди російську рать
а потім вже узять варшаву
бо пшеки охуїли вкрай
і прагу - город русской слави
і братіславу нєвзначай
прібалтам указать їх мєсто
згадають русскій пусть сапог
і будапєшт із бухарєстом, -
продовжив путін монолог. -
потом канєшно же балкани
любляна, загрєб і бєлград
там єсть братушкі, в етіх странах
нам каждий точно будєт рад
прімєри рускої отвагі
європє всє покажем ми
когда візьмемо копєнгагєн
вже дето ближче до зими
а там берлін - давно не брали
російські воїни рєйхстаг
давно руїни нє пилалі
нє развєвался красний стяг
а то ця їхняя анжела
ця подколодная змєя
в посліднє врємя охуєла
із себе строїть дохуя
брюссєлі, амстердами грязні
які то вадуци малі,
монако і андорри разні
вопше сотрьом с ліца зємлі
потом канєшно рим розграбим
чєчєнцам оддадім мадрід
ну а в паріже етім жабам
покажемо гдє рак свістіт...
в живих остануцця нємногі
накроєт чорний всьо туман
а віновати бандерлоги,
фашисти, хунта і майдан
Mykola Voskalo
И сейчас, как никогда актуален и
Мар`ян Біленький
Що робити?
Як остопиздили ті йобані араби!
Вже пиздець із усмішкою хижою
Крадеться до єврейської країни
А шо робити? Хуй його батька знає.
Нащо ж ми ще чекаємо?
Чи може варто, не вагаясь
Зайти у ту вонючу Газу
Та й танками усе там розхуячити,
Щоб ні одна падлюка не втікла.
А сверх отого на отих паскуд
Ще й бомби покидать 20-тонні квадратно-гніздовим.
А того підараса Арафата
Схопити за мудя, та вивести на площу
І в сраку виєбать при всім народі.
Давно вже треба підігнати трейлера,
Та й штабелями падлюк туди покидати
Із виблядками разом,
І вивезті їх нахуй до Лівана, за дріт,
Хай там їбуть одне одного в сраку.
І пиздять хай машини із Бейруту
А що ж, терпіти далі? От йобт...
Їм, значить, можна в нас хуячити
Чергами із автоматів на вулиці,
А нам не можна трошки їм дати піздюлей,
Щоб знали, як нас дойобувать?!
Ні, хлопці, то хуйня.
А потім що? Про наслідки можливі як не подумать?
На нас пиздіти буде вся Європа
Та як того Бєлграда, хуячитиме НАТО бомбами по Тель-Авіву?
Ні, ну його нахуй.
Такіє варіанти
Ми їбемо і в хвіст і в гриву.
Якщо комусь із нас пиздець прийти повинен,
То краще ж їм.
Та хай би вже собі взривалися.
Усі одразу. Але ж без нас.
А може, хлопці, організуємо підпілля?
Та ніччю попиздимо в якесь село арабське,
Та мудя отим падлюкам повідриваємо,
Щоб вони з”їбались, як в 48-му и в 67-м?
Треба шось робить, бо далі ж так не можна....
...Народ, йоб його мать, безмолвствує.
Куди ж нам, нахуй, плить?
У меня только
спортивно-эротические и антично-бытовые пародии:
Зіткнувся я сьогодні із бджолою -
У груди вона врізалась мені,
Й зманеврувать не встигла,
Бо на високій швидкості летіла -
Я ж вкручував не більше двадцяти...
Та ж добре, що не вцілила у рота -
Якби я позіхнув в ту саму мить!..
Або “не у бров`у, а в око” -
Я б скінчився у муках!
Але, дарма, що пика м`оя
Ще окулярами захищена була,
Здається - Demon…
Той Demon р`улить: три світлофільтри
Проти шкрябання стійки,
Та ергономіка нічого, та дизайн
Як кажуть - італійский,
(Та - брехня:
Де та Італія, а де Китай зловісний,
Що випікає окуляри ті так швидко,
Як кицка кошенятами плюється навесні!..
Як продавець читає ці стрічк`и -
Нехай приймає до уваги,
Що поганого нічого не казав я
Про той металобрухт, що він до нас
З Китаю т`ого возить,
Та втридорожче продає...)
(тут продавец не выдержал и отписался, что не втридорога, а впятеро...))
Але ж - бджола!..
Так! Вбомбилась, та загрузла на мені,
Бо жалом увіп`яляся під шкіру,
Й відразу біль шалений я відчув,
Але негайно ж висмикнув правицей,
Та жало вирвав із грудей -
Ще тепле ворушилось!
Й сл`иною своєю нейтралізував
Отруту, що обпікала, мов вогонь!
(Чи власної мені не вистачає,
Щоб так брутально занурюватись в м`якоть,
Розбризкуючи кров?!)
Та, то - нічого...
Бідна!.. Маб`уть, лежить тепер без пам`яті в траві
Та тихо стогне, помираючи від струсу,
Та думає: “Навіщо ж він мені зустрівся?!.
Навіщо стовбур той не відхилився?!.
А я йому всю молодість та й вроду віддала -
Так швидко це життя моє минає,
А друге (чи яке там вже?) -
Не завтра стане!..”
Отже ж, лихо!
Не буде ж`ужляти над вухом,
Та ніжно повзати по гр`удях,
Лоск`отячи пахв`у!..
Вже діточок не вродить, та меду не знесе,
А головне - ніякої вже квітки не обпилить,
Та й сотен з кільканадцять квітів тих
Не вродиться весною -
Отож - біда!
Але ж й груди мої не для т`ого,
Щоб бджоли усілякі штрикали у них,
Буравлячи дірк`и!..
Я прошу вибачить мені той п`ятистопний ямб,
Яким пишу (бо “Гамлета” читав напередодні...)
А отжеж, головне питання залишилось:
“Бути чи не бути? - От у чому справа!..”
……………………………………………
Але, вже, мабуть - бути!
Бо тре мені тягнути карму тих, кого
Я так зненацка погубив.
Пробачте,
Всіх кохаю...
06.07.2006