Заблукавши у лісі з людей....
Кожного дня проводжу по кілька годин в лісі. Слухаю ліс і збираю ягоди - це мабуть найвинятковіше чим я займався за своє життя. Є безумовна винятковість такого проведення часу. Просто там немає нікого окрім тебе, комарів, ягод і тебе з усім гамном, що в тобі накопичилось.. Колись один маг сказав мені, що кожна людина - це в першу чергу 3-4 кілограми гамна, яке вона з собою носить. Це власне так і є. Спробуй не поїсти кілька днів. Або затусуй в дикий ліс... Так щоб не знати як вибратись. Там багато тобі відкриється. Наприклад скільки раз ти обісрешся від страху. І скільки раз ти ловитимишся за свій моб, коли мережі нема. ТИ нарешті усвідомиш важливість води і людського спілкування.
Ніхто. Ніколи.Нічого. Ніяк.
Все і Назавжди.
Парадокс у кожному подиху вітру, навіть коли він мовчить.
Мовчання у всьому, що до тебе промовляє.
Твоє дихання - найкращий оракул.
Твоя бездиханісь - от і все що залишиться.
Дихай - поки можеш.
Ніхто. Ніколи.Нічого. Ніяк.
Все і Назавжди.
Парадокс у кожному подиху вітру, навіть коли він мовчить.
Мовчання у всьому, що до тебе промовляє.
Твоє дихання - найкращий оракул.
Твоя бездиханісь - от і все що залишиться.
Дихай - поки можеш.