Подивись на себе
Нарешті я навчилась на роботі відповідати людям,які чіпляються до моєї зовнішності "Подивись на себе" ))) Від того стала вільнішою)
Та дістали: кожна прибиральниця собі дозволяє критикувати стиль мого одягу, зачіску, а сама навіть волосся вимити не може!
Я вирішила собі після приїзду із Польщі, що досить терпіти всякі тупі висловлювання "Подивись,яке в тебе те..." чи "Тобі так не гарно..." від людей, які мені не друзі, а тільки б вколоти раді. За спиною вони говорять, що я на своїй посаді ніц не роблю, а тільки вбрання на роботу міняю - типу, як я собі таке дозволяю(
Знаю - "жаба душить",але ж...
Частину життя я прожила плачучи і боячись людей, бо в школі насміхались із мене - я ходила вдягнутою у спортивні кофти, бо була закомплексована і мої батьки не мали тоді грошей!Я боялась йти до школи, заходити в клас на урок, бо "круті" з мене сміялись(
Далі частину життя я прожила "намагаючись поставити на місце" тих, які критикували мене і сміялись!Але це було "Ні, я не така, в мене гарне те і те"( А вночі плакала, бо мені сказали, що в мене ноги не такі чи неправильне щось.
І дійшло до того, що я почала боятись критики людей, аби тільки не "нарватись" на критику.
А мій хлопець мені показав інший варіант - не жити так "Вибачте, що живу", а так - "Я така,яку мене створив Бог і маю на це право")))
Я намагаюсь змінити своє мислення і молю про це Бога)))
Та дістали: кожна прибиральниця собі дозволяє критикувати стиль мого одягу, зачіску, а сама навіть волосся вимити не може!
Я вирішила собі після приїзду із Польщі, що досить терпіти всякі тупі висловлювання "Подивись,яке в тебе те..." чи "Тобі так не гарно..." від людей, які мені не друзі, а тільки б вколоти раді. За спиною вони говорять, що я на своїй посаді ніц не роблю, а тільки вбрання на роботу міняю - типу, як я собі таке дозволяю(
Знаю - "жаба душить",але ж...
Частину життя я прожила плачучи і боячись людей, бо в школі насміхались із мене - я ходила вдягнутою у спортивні кофти, бо була закомплексована і мої батьки не мали тоді грошей!Я боялась йти до школи, заходити в клас на урок, бо "круті" з мене сміялись(
Далі частину життя я прожила "намагаючись поставити на місце" тих, які критикували мене і сміялись!Але це було "Ні, я не така, в мене гарне те і те"( А вночі плакала, бо мені сказали, що в мене ноги не такі чи неправильне щось.
І дійшло до того, що я почала боятись критики людей, аби тільки не "нарватись" на критику.
А мій хлопець мені показав інший варіант - не жити так "Вибачте, що живу", а так - "Я така,яку мене створив Бог і маю на це право")))
Я намагаюсь змінити своє мислення і молю про це Бога)))