знову Бредберi
"Колись, у давнину, жив на свiтi дурний птах на ймення Фенiкс. Кожнi кiлька сотень рокiв спалював себе на вогнищi. Мабуть, той птах був кровним родичем людини. Але, згорiвши, вiн щоразу вiдроджувався, поставав з попелу. i ми, люди, схожi на цього птаха, але маэмо одну перевагу - ми знаэмо, яку дурницю робимо. Ми знаэмо всi дурницi, якi наробили за тисячу рокiв. Ащо ми це знаэмо и завжди можемо озирнутись на них, то можно сподiватися: коли-небудь ми перестанемо розпалювати цi погребальнi багаття i стрибати у вогонь. Кожне поколiння залишаэ нам людей, якi пам"ятають про помилки людства.
***
Теперь я хочу бачити все. i хоч те, що я побачу, не буде ще моiм, колись воно зiллэться зi мною в эдине цiле i стане мною. Тож подивись на свiт, що лежить перед тобою, Господи, подивись на те, що навкруги тебе тут, ген там! Лише тодi ти зможеш по-справжньому доторкнутися до цього свiту, коли вiн усотаэться в тебе, у твою кров, i разом з нею мiльон разiв на день обернеться у твоiх жилах. Я так мiцно вхоплю його, що вiн уже бiльше не випручаэться. Колись я мiцно його вхоплю. Тепер я лише доторкнувся до ньго одним пальцем, але це тiльки початок."
"451 за Фаренгейтом"
***
Теперь я хочу бачити все. i хоч те, що я побачу, не буде ще моiм, колись воно зiллэться зi мною в эдине цiле i стане мною. Тож подивись на свiт, що лежить перед тобою, Господи, подивись на те, що навкруги тебе тут, ген там! Лише тодi ти зможеш по-справжньому доторкнутися до цього свiту, коли вiн усотаэться в тебе, у твою кров, i разом з нею мiльон разiв на день обернеться у твоiх жилах. Я так мiцно вхоплю його, що вiн уже бiльше не випручаэться. Колись я мiцно його вхоплю. Тепер я лише доторкнувся до ньго одним пальцем, але це тiльки початок."
"451 за Фаренгейтом"