Фрагмент

May 19, 2011 22:44

Знову та ж історія. Знову ті ж слабкості і ті ж тенета. Герой має дружину, дітей. У нього важка робота, життя остогидло. Відрядження в Китай. Перекладачка. Так, кохання. Він у той же вечер каже, що боїться її втратити. Звісно, вона теж його покохає. Звісно ж, його мучитиме почуття провини. Так, це вся любов його життя, бо дружину він ніколи не кохав.
І що далі? Як до цього дійшло? Що за дурна помилка - закохуватися за кілька днів в образ, побудований лише на фліртом, посмішками і додуманими рисами? Думати, що життя до цього нічого не вартувало? Скільки, скільки таких написаних і життєвих сюжетів вже повторювалося? Лише змінються актори і декорації...
І що було б далі? Ні, він не кинув сім"ю. Покинув кохання свого життя. Він не зміг.
А якби все було інакше? Якби він таки зважився на це, одружився б з жінкою, яка "навчила його жити"? Що було б через 5 років? 10? 20?

Чому в мене стільки питань? хД

Що важче - піти, залишивши сім"ю та жити з важким почуттям провини чи залишитися, мучитися решту життя, яке після цього остогидло настільки, що немає сенсу просинатися?

Вважаю останнє. Герой повинен змінити кут сприйняття.

Думки з поганими наслідками потрібно дусити в початкових стадіях розвитку.
І любити.

Чого усім бажаю.

роздуми, запитання

Previous post Next post
Up