Наш Амстердам
"Іноді нам здається, що в цьому світі жити неможливо. Але більш ніде".
Джек Керуак
Що зробити з своєю натурою, яка ніяк не може всидіти на місці?!...Не зупинилась на зміні декорацій Львів-Лондон...Тягне іще, далі, більше...Вічний студент життя...Коли ти десь поза межами своєї країни-здається, що цілий світ в твоїх руках, все стає ближче і простіше. Відчуття кордонів стирається!
Ще ділюсь своїм недавнім найбільшим відкриттям: CS www.couchsurfing.org.Бомбезний спосіб знайомитись з новими людьми, культурами, знаходити друзів, зупинятись у них на ніч у будь-якій точці світу і запрошувати до себе! Вже спробувала 4 рази...Інтернаціональний кругообіг пасажирів в одному потязі на шаленій швидкості.
Ця історія про Амстердам. Хоча був не лише Амстер, був ще Утрехт і Ейндховен. Ця історія про весну, про початок і кінець, про знайдене і втрачене, про солодкий віртуал, про помилки і відкриття, знаки і натхнення, про шалені мрії і розчарування, про свободу, про сонце і дощ, про чому і але, про ілюзію і реальність!
...Яке ж має бути натхнення для двох людей, що безкомпромісно влаштували собі 3-тє побачення в Амстердамі?! Найомріяніше побачення в історії наших 26-ти років разом взятих.Ця історія про ріки гарячих слів онлайн, про твою очікувану посмішку в аеропорту, про стадо мурашок по моєму тілу...Про перший поцілунок на березі канальчику в дивовижному Утрехті (м*який, астральний, запаморочливий)...щасливі, вільні, разом...нарешті!, про перше весняне сонце, про бездонні зелені очі...Про фантастичних хіппі Пітера і Петру з СS, в яких ми жили в Утрехті,...про попутку до Амстера, про численні кофє-шопи з їх насиченим асортиментом, про нетеплий одяг і теплі обійми, про мартіні в парку, про Чічу і доброго фея, що пригостив хорошою травою, про платівки Боба Марлі на блошиному ринку, про капішон з ведмедиком, про безліч велосипедів на дорогах, про плівки і полунички під сонцем, про посмішки і мовчання, мовчання і сон...
Ця історія про Амстердам. Але ви спитайте мене про його визначні місця і я, не задумуючись, відповім «Bulldog» coffee-shop десь на вулиці червоних ліхтарів..."Біла відьма"...Ох,відьма....У нас її цілий пакет за 12 євро, але вистачило по 3 затяжки, щоб досить закашлятись і від*їхати...в абстракції...якійсь..не тій. Ми не бачили жодного пам*ятника, жодного музею...Будинки там веселі.Але ця історія про Амстердам, бо він був нашим тоді і ще зовсім далеким від нас...
А після Амстердаму був Ейндховен...і цілий день дощ, що почався з моїх очей ще в аеропорту перед твоїм відльотом...І була людяна кафешка в центрі одного містечка цієї божевільної Голандії, де я сиділа вже найсамотніша в цілому світі, загублена десь в Європі, загублена в тобі, в собі...з повним карманом маріхуани, розбитим серцем і подарованим тобою годинничком, що невмолимо перетворював кожну секунду в історію...і списаних 15 сторінок щоденника...Добре, хоч можна наповнити легені морем...І я йшла в незнайомому місті, на незнайому вулицю, до незнайомих людей ночувати, але все це не мало тоді жодного значення.Історія скінчилась Амстердамом.
І вся ця історія вмістилась в 3 дні! Ми закохались, ще не познайомившись і розлюбили, ще не закохавшись...Чого нам бракувало? Несправедливість світу не перестає дивувати...Наче сліпі щенята заплутались в ілюзіях і реальності; розгубились, потрапивши в казку, засмічені всім колишнім, і щастя виявилось надто слизьким, щоб міцно втримати в руках; забули слова до так добре вивченого сценарію і не було збоку суфлера; усе лежало перед нами на столі, а ми чекали, що хтось розкладе це по нашим кишенькам...
Божевільно все в цьому божевільному світі,де можна збожеволіти від божевільного божевілля...о,Боже!
