Jul 06, 2007 21:54
Ейфорія буває тільки на початку. Сильна до болю. Ейфорія від кохання. Ейфорія від навчання. Ейфорія від спілкування. Ейфорія від роботи. Я пережила всі ці ейфорії, крім останньої, яку переживаю зараз. І знаю, що ейфорія - пріорітет народження. І не хочу, щоб вона помирала. Але вона помре. Бо помирає завжди.
Ейфорія - коли серце ламає сталеві грати клітки розуму несподіваними бажаннями. Ейфорія - коли тепле червоне вино розтікається судинами тіла замість крові. Ейфорія - коли ні на мить не зникає відчуття, ніби хтось довгими пальцями пестить твоє волосся. Ейфорія - коли навіть жорстокий холодний вітер огортає ніжними й закоханими обіймами. Ейфорія - коли цілу ніч сниться те, що так приємно бентежить своєю чарівною нездійсненністю. Ейфорія - коли вдихаєш повітря, а видихаєш трепіт. Ейфорія - коли відчуття потопання в німоті океану дивує спасінням від власної ейфорії. Ейфорія - коли дощові краплі стікають по шиї тоненьким лоскотом, наче пестощі коханого. Ейфорія - коли байдужість до фізичного болю межує з мазохізмом. Ейфорія - коли навіть дотик власною рукою до вушка викликає посилення ейфорії. Ейфорія - коли зовсім не в стані думати, але думаєш надивовижу ясно. Ейфорія - коли нізвідки береться жар і шал, і ти закипаєш, і легені не можуть стискатись і розтискатись від полум`я, що спалює зсередини. Ейфорія - коли млієш, а сама не знаєш від чого. Ейфорія - коли трясешся в невідомій досі лихоманці і потроху божеволієш. Як я зараз.
А вона піде, ейфорія, як звичайна курва, котра, зробивши своє діло (або чекаючи, поки його зроблять інші), піде без зайвих емоцій. А я не хочу, щоб вона йшла. Ще хоч трохи...
філософське