голодне верхнє дихання

[jonni_ry]

напівмертве повітря рідіє, тріпоче від звуків
ошалілого снігу, що б'ється об землю, об землю;
напівмертво сміється і ллється, і ллється у руки,
               і йому вже не зимно,
йому вже невинно,
не темно.

тихо-тихо: я тут... наче вусами кицьки по шкірі.
лихо слів знову ллється до ніг, і лоскоче, лоскоче;
горе-радник у грудях рахує у ритмі скорочень
ті півмиті, коли все недійсне сприймаєш на віру.

напівмертве повітря все тоншає, тоншає...
рветься.
і кровить досі теплим туманом, ще теплим туманом;
горе-радник у грудях боїться. практично - здається.
він помилиться знову. він п'яний, дивіться, він п'яний...

і на землю. об землю. на друзки червоні і сині.
...а під снігом гербарії трав і пришпилені бабки...
...а під снігом нікому не зимно, не темно, невинно...
...а під снігом ховають до літа,
                довіку,
до згадки.