про чужі простирадла
Як часто вам доводилось ночувати не вдома? як вам це відчуття: чужі зони особистого простору, чужа душова, чужі рушники, капці, чужі простирадла, посуд і батареї, на яких сушаться ваші шкарпетки? як вам це? ви любите прискіпливо вслухатись у контрасти свого настрою, які особливо яскраво відчувають на тлі чужого побуту? вам ніяково, вам комфортно, ви ні за що не відповідальні у чужому домі, ви завдаєте незручності?
мені неприємно ночувати там, де на це звертають забагато уваги, де моя присутність так чи інакше викривлює звичний простір, змушує метушитись, без особливого бажання діставати новий комплект білизни. мені неприємно ночувати там, де викривлюється мій особистий простір. бо на мою присутність звертають забагато уваги: я іншорідне тіло, мені тут не місце, тут я та, ким не хочу бути. бо я не гість, а завада, тимчасова незручність. навіть, якщо мене люблять, і раді мені, і..
ви знаєте, я дуже люблю нові місця. поки не зіштовхуюсь з викривленням простору, дуже люблю. деякі місця залишаються незмінними, і я завжди радо туди повертаюсь: інший запах простирадл, інший коридор, яким вночі підеш на кухню, інший вид із вікна, інші відчуття, з якими прокинешся і почнеш день... ця іншість відкриває нові риси мого внутрішнього стану, щось таке, на що я не зверну уваги вдома, щось, чого вдома я просто не оціню і, більш за все, втрачу.
у всіх є зачинені кімнати, до яких інколи хочеться зазирнути. у всіх є гості, яких кладеш спати на кухні/в коридорі/на необжитій мансарді/в кімнаті з контуженим дядьком. бо не хочеш впускати їх у своє життя. ви відчуваєте, коли стаєте одним із них? бувало, я відчувала це навіть тоді, коли насправді цього не було. раніше подібне відчуття мене засмучувало. згодом - злило. навряд я зможу пояснити чому. напевно, зилилась на себе через те, що не розгледіла цього завчасно. а може, мені було просто боляче.
це чарівне, інтригуюче переживання чужого дому. заради нього, я готова місяцями жити в інших містах, аби відчувати особливо гостро, повертаючись туди, де я виросла. зараз це просто - відчути свій дім, як чужий. від мого тут майже нічого не залишилось. все змінилось незворотно. раніше я поверталася сюди з далеких походеньок, фестивалів, різноманітних бомжувань, гуртожитків і відчувала солодкий щем - я вдома. тут затишно. тут спокійно. зараз я повертаюсь сюди і насолоджуюсь чужовизною кожної кімнати.
колись я завжди носила зубну щітку, основні конспекти і змінні шкарпетки у рюкзаку. це дозволяло мені бути мобільнішою, залишатись у місті, приділяючи більше часу навчанню чи друзям. зараз замість рюкзака я ношу фотоапарат, і точно знаю, де будуть раді мені, і де буду рада опинитись я сама.
