Пісня над линами
Я бачила заплаву у причасті:
вино - линова кров - і сірий хліб,
дрібна і метушлива паства риб…
…ломаччя посміхалося гілчасто,
гули важкі джмелі медовосито,
вгасало сонце, бронзою налите,
мій лин співав, та пісня не лилася;
і мокрими очима до долоні
моєї він тулився.
квола, ласа
півсутінь виповзала з оболоні,
і лин тоді тремтів і шепотів
про води життєдайні та святі.
та вір мені, я бачила - він їв
гірку рокиту, тлустих вудіїв,
човна, що потопельника несе, -
ковтав усе, до чого піднесеш,
але і тим надихатись не міг
в густій новонародженій пітьмі.
я бачила, як достигали грона
тих світляків, яким губила лік;
як повня у воді блищала линно,
як мляво віджарів вузенький комин
за овидом.
і як покрав жарини
дрібних зірок голодний степовик;
я бачила, як небо гайворонить,
і стигне ніч, бо день уже остиг.
лин шепотів, допоки зовсім стих:
коли тепло останнє не вборонять
ламкі очеретяні духи стріх,
в духмяних яслах трьох осінніх коней
до сходу сонця вродить перший сніг.