Новий власник «Укртелекому» не виконує умов договору з державою. ФДМУ «не в курсі»?
Думаєте, епічна історія з продажем «Укртелекому», що вже давно стала «притчею во язицех», закінчилася 11 березня 2011 року, коли Фонд державного майна України та ТОВ «ЕСУ» (хто б не був його кінцевим бенефіціаром) підписали-таки договір купівлі-продажу 92,79% акцій скандального монополіста стаціонарного телефонного зв’язку? Помиляєтеся! Це тільки перша частина «Марлезонського балету». Але ж є і друга - виконання покупцем зобов’язань за цим договором.
Ще на початку серпня минулого року прес-служба Фонду державного майна України повідомляла, що їх відомство з 2 по 12 серпня 2011 року проводитиме першу планову перевірку виконання умов договору-купівлі продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком». Проте результати цієї перевірки так і не сталим надбанням громадськості. Випадковість? Навряд чи. Адже навколо власності телекомунікаційного гіганта досі плетуться інтриги. Зокрема, це стосується майна, яке з певних причин не увійшло до статутного фонду ВАТ, проте обліковується на його балансі чи балансі його філій.
Мова не про якісь абстрактні речі, а про долі цілком конкретних, живих людей.
Наприклад, вже котрий рік йде війна навколо гуртожитку Центру технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком» у м. Переяслав-Хмельницький. Будівля по вул. О. Богданова, де мешкає більше сотні осіб, «зависла у повітрі».
На перший погляд, все дуже просто. Відповідно до пп. «у» п. 3 ч. 3 Умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Укртелеком», затверджених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 р. № 1948-р, «покупець зобов'язаний забезпечити… передачу у комунальну власність відповідних територіальних громад житлового фонду, що не увійшов до статутного капіталу товариства, але обліковується на його балансі». Цим же Розпорядженням контроль за виконанням покупцем пакета акцій «Укртелекому» умов договору купівлі-продажу покладено на Фонд державного майна України, який зобов’язаний інформувати Уряд про результати діяльності покупця. Проте на практиці все виявляється складнішим за доведення гіпотези Пуанкаре.
Мешканці гуртожитку (багато хто з яких пропрацював на підприємстві по 20-40 років) з 2009 року безрезультатно звертаються з питанням щодо передачі гуртожитку в комунальну власність міської територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького центральних керівних органів товариства. Проте справа не зрушила з місця.
І все це навіть не зважаючи на те, що 5 квітня 2011 р. Переяслав-Хмельницькою міською радою було прийнято рішення про надання згоди на передачу з державної в комунальну власність зазначеного гуртожитку.
Мешканців «відсилають» то до Міністерства транспорту та зв’язку (нинішнє Міністерство інфраструктури)…
… то до ФДМУ.
В свою чергу, зазначені органи влади плачуться, що це питання не в їх компетенції (що у випадку з ФДМУ є очевидною і цинічною брехнею - див. вже згадане вище Розпорядження Кабміну).
Доходить просто таки до маразму: наприклад, після повторних звернень мешканців до Міністерства інфраструктури, чиновники цього органу відповіли їм, що (див. підкреслене):
Виникає питання: невже в Міністерстві не розуміють, що мова йде про майно, яке не входило та не входить до статутного фонду «Укртелекому», а лише обліковується на його балансі чи балансі його філій? Як може бути продано те, що не увійшло в основні фонди ВАТ? Це що - кричуще невігластво чи свідома провокація?
Крім того, Розпорядженням КМ України від 21 вересня 2011 р. № 902-р ФДМУ та Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації покладено пряме зобов’язання щодо забезпечення проведення «Укртелекомом» інвентаризації державного майна, що не увійшло до статутного капіталу товариства, але перебуває на його балансі станом на 30 вересня 2011 року. Причому, за результатами вказаної інвентаризації до сфери управління Адміністрації ДССЗЗІ має бути віднесене нерухоме та рухоме майно, що забезпечує виконання покладених на неї завдань, а до сфери управління Фонду державного майна - інше майно за переліками, затвердженими спільним рішенням Фонду та Адміністрації. Крім того, ФДМУ має забезпечити внесення відомостей про це майно до Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Отже, повноваження є, чи не так?
Чиновники ФДМУ вже й самі настільки заплуталися у своїй брехні, що в наступних листах суперечать самі собі. Так, в листі від 1.02.2012 р. № 10-16-1664 вони пишуть (див. підкреслене):
Отже, якщо «проводиться робота» і питання «може бути вирішено», то повноваження все ж таки є, чи не так? Це підтверджують і у самому «Укртелекомі»:
Тільки й треба, що виконати Розпорядження КМ України від 21 вересня 2011 р. № 902-р. Проте коли ж воно буде виконане? А люди можуть опинитися на вулиці вже завтра. Натомість, Дирекція «Укртелекому», замість того, щоб сигналізувати власнику ПАТ про необхідність виконати свої зобов’язання за договором купівлі-продажу, зі спокоєм Дельфійського оракула пропонує чекати закінчення якихось «перевірок» та «розподілу функцій» (читайте - «коли рак на горі свисне»). А хто відповідатиме за збереження майна і житлові права людей впродовж цього часу?
Тут я навожу лише окремі документи. В цілому ж весь цей епістолярний спадок вже сягнув розмірів тому «Володаря перснів»!
Вочевидь, дехто (за мовчазної згоди чиновників) всерйоз «поклав око» на гуртожиток. Тож, держава вже завтра цілком може залишитися без своєї власності, а безневинні люди, які десятиліттями чесно працювали на благо країни - без даху над головою. Хоча кому це цікаво в демократичній, соціальній, правовій державі, яка семимильними кроками рухається до ЄС?..
Джонатан Сімба