Катастрофа для "русского мира"
Программное интервью известного фахівця-від-серця-до-сонцьолога, доктора зігологічних наук, професора антропології Ореста Лютого Антіна Мухарського на "Укрінформі". Премного рекоммендую к прочтению всем укропам и укропочкам. В честь Всемирного дня радио будет как нельзя кстати.
Про квоти на українську музику
русифіковане керівництво радіостанцій не змінилося, то там постійно знаходять привід сказати: «Вы знаете, тут у вас гитара неправильно записана! Вот если бы у вас гитара звучала по-другому, то мы что-то взяли бы!» Або: «А вот здесь у вас, ай-яй-яй, вокальчик какой-то шансонный, вокальчик бы помоднее сделать!»
Просто всі ті радіостанції робилися на російські гроші, здебільшого там сидять люди, яким українська культура глибоко до одного місця - це в кращому разі, а в гіршому - вони її глибоко зневажають і намагаються саботувати всі ці рішення про квоти. Тому це довгий процес. Ми його обов'язково виграємо і все подолаємо, але швидко це не буде, бо, на жаль, існує інертність мислення і небажання розуміти, що часи змінилися.
Про українську мову
- ...зараз у дискусії з цього приводу дехто каже, що мовну політику треба змінювати поступово. Як один з аргументів наводять те, що російськомовні хлопці теж воюють в АТО, мовляв, ми що, й проти них будемо застосувати цей закон?
- Якщо спитати у самих цих російськомовних хлопців, які воюють, то вони скажуть: «Вводьте в дію закон, ми будемо першими, хто виступатиме «за»!». Я в цьому певен, тому що знаю ситуацію з полів.
Зрозумійте, що єдиний маркер України - це українська мова, там, де вона звучить з радіо, телебачення, звідусіль, це і є Україна! Мовне середовище створює захисну інтелектуально-ментальну хмару, воно необхідне, як вода для риб. Мовою ти мітиш і маркуєш свою територію, і хлопці в АТО якраз це розуміють, на відміну від усієї цієї гламурної сволоти, яка сидить тут і розводить ці теревені.
Я, Антін Мухарський, русифікована тварюка, українізувався зусиллям волі, бо зрозумів: якщо я хочу вижити в цій країні, я мушу опановувати і свідомо перейти на українську мову, щоб маркувати себе як українця.
Про Росію і ОРДЛО
вже набралася критична маса подій, і незабаром почне розкручуватися маховик руйнування і саморуйнування Російської імперії. Я це відчуваю. От буквально за рік-півтора ми побачимо незворотні процеси її розпаду. Вже іде симптоматика, яка це показує. Це як коли інфекція ходить в організмі, і якісь нашкірні висипання свідчать про те, що незабаром вдарить серйозна криза з температурою, а в даному випадку, я так пророкую, можливо, із смертю пацієнта. Можливо, буде довга агонія і боротьба через бажання забрати і потягнути в могилу з собою якомога більше нормальних людей, бо Росія хвора абсолютно смертельно і намагається нас заразити через Донбас.
Про українське суспільство
Зараз ми виробили достатню кількість кров'яних тілець у вигляді самостійних, самодостатніх, самовпевнених і досить агресивних у правильному сенсі цього слова людей.
Мені здається, що наш український організм одужує, його ще хилитає, але у мене якраз є всі підстави сказати, що процес повільно, але змінився на позитивну динаміку, яка раніше була геть негативною. Але оцими страшними «процедурами», оцим страшним «лікуванням», на жаль, великою кров'ю ми проходимо процес очищення і відновлення діяльності саме українських органів організму - і державності, і культури, і ментальності і багато чого.
Про нашу національну боротьбу
з роками розумієш, що це не якісь комсомольсько-піонерські забавки, на це треба класти життя.
Це мій свідомий вибір, і я розумію - так не можна, що тут я борюсь, а тут бутерброди загортаю. Це щоденна боротьба. Тобто це шлях, на який ти свідомо стаєш і починаєш «підгрібати» під це весь свій побут, всі свої дії, заощадження і фінансові струмочки і якось спрямовувати їх в одне русло, яке відповідає твоєму баченню і твоїй зоні відповідальності, щоб зробити цю країну і своє життя кращими.
Це якась така мозаїчність, яка дозволяє тобі, прочитавши гарні книжки, зрозуміти, що ми живемо у прекрасному, просто шикарному часі, коли все залежить від нас і нашого бажання.
У нас слабка держава, але через це зараз розквітла така кількість індивідуальностей - красивих, різнобічних, яскравих, потужних! Волонтери, бійці, письменники, художники, в кожного якась своя цікава історія! І життя буяє і вирує, і я щасливий від цього, бо я пам'ятаю цей пізній совок, ці страшні 90-ті роки абсолютного розчарування і нерозуміння - куди йти, де та Україна, де її шукати?
Ми довгі роки жили в якомусь тумані, не відчуваючи під собою власної землі. А зараз ми нарешті відчули Україну під ногами. І я вже ходжу і розумію, що оці будинки, які я бачив з дитинства і які бачитимуть мої діти, це мої будинки. І оця земля, по якій я іду, - це моя земля. Я вже не плюну на неї, не буду на неї смітити - у мене з'являється відчуття моєї країни!
Кто ещё не подписан на канал Ореста Лютого на Ютубе - усуньте цей недолік негайно!
P.S.: Ещё вдогонку ко вчерашнему посту про наш украинский Донбасс. Видео того самого 2014 года. Наводчик-оператор -
serg32sem2.
Click to viewNuff said...
-------------------------------------------------------------------------
В связи с переездом серверов ЖЖ непосредственно на оккупированную путинской фашнёй территорию, журнал работает как зеркало. Комментарии отключены. Желающимся высказаться по теме поста - милости просим на DreamWidth.