Істерикам та істеричкам
Оригинал взят у dniprovska в Істерикам та істеричкам
Я не розумію істерик, які закатуються з приводу мінських перемовин. Полчища провокаторів та корисних ідіотів репетують, що з Путіним ні про що неможливо домовитися, і показують на пальцях, що окупанти не будуть виконувати умови резолюцій, що вони візьмуть Маріупіль, і.т.д, і.т.п.
Ну прям одні ви такі розумні. Тільки ви усвідомлюєте, що з Пуйлом ні про що неможливо домовитися, а наші очільники теперішні й колишні - наївні овечки, нічого цього не відають...
Треба твердо затямити, що Путлєра стримують ДВА однаково важливих і взаємопов'язаних чинники, а саме: євроатлантична спільнота з дубинкою санкцій і українські збройні сили, як забезпечують Залісся двохсотими і трьохсотими вантажами у "товарних колічєствах" і не дають окупантам безкарно топтати нашу землю.
Якщо відняти хоч один чинник - ми не виживемо. Ніхто нас замість нас боронити не буде. Принаймні поки що. Не прилетять сірі гуси з Атлантики і не заклюють стєрхове воїнство - самі, самі - це наша земля - нам її своєю кровію і орошати...
Але. Треба бути останнім недоумком, або негідником, щоб стверджувати, що Україна самотужки може впоратися зі скаженим російським ведмедем. Як тільки Москва побачить, що Україна не має належної політичної підтримки з боку США, ЄС та НАТО - нас мигом роздеруть на федеративне шмаття, а Крим візьмуть собі у якості сувеніру - не обольщайтеся. Тому Україна веде війну одночасно на двох фронтах: військовому та дипломатичному. І операції на цих двох ключових напрямках тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені. Ті, хто намагається розділити військовий та дипломатичний аспекти, або провокатори, або не розуміють суті того, що відбувається.
Успіхи АТО дозволяють укладати більш-менш вигідні перемир'я з агресором при посередництві міжнародних структур. Тому наприкінці серпня усі зусилля провокаторів, до яких долучилася купа корисних ідіотів, були спрямовані на зрив роботи Генштабу в умовах масованого вторгнення російських регулярних військ, щоб дозволити Москві відвоювати якомога більшу територію Луганської та Донецької області і вийти на Дніпропетровськ, Харківщину та Запоріжжя, де знаходяться стратегічні економічні та інфраструктурні об'єкти.
Іловайський котел, судячи з усього, був приманкою, у яку планувалося затягти (на поміч) якомога більшу кількість українських вояків, щоб не вистачило сил на відбиття атак на інших - більш важливих - напрямках. А наступали "со всєх сторон": били і по Саур-Могилі, і по летовищах, і по Луганську, і по Приазов'ю, але кухаркам про це знати було не положено: уся увага мала бути прикута до Іловайська. Політичному та військовому керівництву була поставлена "вилка": або воно шле війська під Іловайськ, де ті гарантовано потраплять у кліщі, або втрачає рейтинги перед виборами і наражається на невдоволення громадськості, розбурханої істериками навколо штатної ситуації під Іловайськом.
Проте цей план повною мірою реалізувати не вдалося. Ми втримали стратегічні висоти - і на момент підписання угоди у Мінську під контролем окупантів був огризок території, який зі статегічної точки зору ніякої цінності не являв.
Істерики зараз знову кинуться репетувати і показувати на пальцях, що усіма цими бумажками Пуйло підітреться, ніякого перемир'я в окремих районах не буде, ще й Маріупіль захоплять.
Звичайно, не буде ніякого справжнього перемир'я, і Маріупіль московіти можуть взяти "на раз" - якщо захочуть. Вони і до Києва за бажанням дійдуть. Але штурмувати Маріупіль ПІСЛЯ угоди в Мінську, під якою посол РФ поставив свій автограф, і отримати той же Маріупіль ДО підписання Угоди - це як кажуть в українській Одесі - дві великих різниці.
Якщо Путлєр полізе далі після підписання мінських угод - це буде новий етап санкцій, нове кровопускання агресивному ведмедику. Так, у короткостроковій перспективі ми можемо де-факто (але не де-юре!) втратити частину території, але чи зможе ослаблена і знекровлена санкціями Росія ці території тривалий час утримувати? Вони ж ними вдавляться!
І перестаньте кивати на фінську та російсько-грузинську війну.
Фіни, яких нам гарячі голови ставлять у приклад, після війни зі Сталіним втратили ДЕ-ЮРЕ 11% території. А Грузія, яка дала рішучу відсіч російському агресору, дипломатичну війну вщент програла, не змогла консолідувати навколо себе усе євроатлантичне співтовариство і Росія, отримавши все, чого бажала, вийшла з цієї війни безкарною, що лише розпалило її апетити.
Ми ж юридично нічого не втратили і виграємо дипломатичну війну з РФ з великим відривом. Втративши де-факто 2% території на Донбасі ми зберегли Армію і налаштували проти Росії весь цивілізований світ, що в середньостроковій перспективі матиме для неї фатальні наслідки.
Тому припиніть істерику - підіть зарядку зробіть - все ж корисніше, ніж з'їжджати з глузду перед монітором. Та й зір псується - як потім у окупанта поцілити? ;)
Я не розумію істерик, які закатуються з приводу мінських перемовин. Полчища провокаторів та корисних ідіотів репетують, що з Путіним ні про що неможливо домовитися, і показують на пальцях, що окупанти не будуть виконувати умови резолюцій, що вони візьмуть Маріупіль, і.т.д, і.т.п.
Ну прям одні ви такі розумні. Тільки ви усвідомлюєте, що з Пуйлом ні про що неможливо домовитися, а наші очільники теперішні й колишні - наївні овечки, нічого цього не відають...
Треба твердо затямити, що Путлєра стримують ДВА однаково важливих і взаємопов'язаних чинники, а саме: євроатлантична спільнота з дубинкою санкцій і українські збройні сили, як забезпечують Залісся двохсотими і трьохсотими вантажами у "товарних колічєствах" і не дають окупантам безкарно топтати нашу землю.
Якщо відняти хоч один чинник - ми не виживемо. Ніхто нас замість нас боронити не буде. Принаймні поки що. Не прилетять сірі гуси з Атлантики і не заклюють стєрхове воїнство - самі, самі - це наша земля - нам її своєю кровію і орошати...
Але. Треба бути останнім недоумком, або негідником, щоб стверджувати, що Україна самотужки може впоратися зі скаженим російським ведмедем. Як тільки Москва побачить, що Україна не має належної політичної підтримки з боку США, ЄС та НАТО - нас мигом роздеруть на федеративне шмаття, а Крим візьмуть собі у якості сувеніру - не обольщайтеся. Тому Україна веде війну одночасно на двох фронтах: військовому та дипломатичному. І операції на цих двох ключових напрямках тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені. Ті, хто намагається розділити військовий та дипломатичний аспекти, або провокатори, або не розуміють суті того, що відбувається.
Успіхи АТО дозволяють укладати більш-менш вигідні перемир'я з агресором при посередництві міжнародних структур. Тому наприкінці серпня усі зусилля провокаторів, до яких долучилася купа корисних ідіотів, були спрямовані на зрив роботи Генштабу в умовах масованого вторгнення російських регулярних військ, щоб дозволити Москві відвоювати якомога більшу територію Луганської та Донецької області і вийти на Дніпропетровськ, Харківщину та Запоріжжя, де знаходяться стратегічні економічні та інфраструктурні об'єкти.
Іловайський котел, судячи з усього, був приманкою, у яку планувалося затягти (на поміч) якомога більшу кількість українських вояків, щоб не вистачило сил на відбиття атак на інших - більш важливих - напрямках. А наступали "со всєх сторон": били і по Саур-Могилі, і по летовищах, і по Луганську, і по Приазов'ю, але кухаркам про це знати було не положено: уся увага мала бути прикута до Іловайська. Політичному та військовому керівництву була поставлена "вилка": або воно шле війська під Іловайськ, де ті гарантовано потраплять у кліщі, або втрачає рейтинги перед виборами і наражається на невдоволення громадськості, розбурханої істериками навколо штатної ситуації під Іловайськом.
Проте цей план повною мірою реалізувати не вдалося. Ми втримали стратегічні висоти - і на момент підписання угоди у Мінську під контролем окупантів був огризок території, який зі статегічної точки зору ніякої цінності не являв.
Істерики зараз знову кинуться репетувати і показувати на пальцях, що усіма цими бумажками Пуйло підітреться, ніякого перемир'я в окремих районах не буде, ще й Маріупіль захоплять.
Звичайно, не буде ніякого справжнього перемир'я, і Маріупіль московіти можуть взяти "на раз" - якщо захочуть. Вони і до Києва за бажанням дійдуть. Але штурмувати Маріупіль ПІСЛЯ угоди в Мінську, під якою посол РФ поставив свій автограф, і отримати той же Маріупіль ДО підписання Угоди - це як кажуть в українській Одесі - дві великих різниці.
Якщо Путлєр полізе далі після підписання мінських угод - це буде новий етап санкцій, нове кровопускання агресивному ведмедику. Так, у короткостроковій перспективі ми можемо де-факто (але не де-юре!) втратити частину території, але чи зможе ослаблена і знекровлена санкціями Росія ці території тривалий час утримувати? Вони ж ними вдавляться!
І перестаньте кивати на фінську та російсько-грузинську війну.
Фіни, яких нам гарячі голови ставлять у приклад, після війни зі Сталіним втратили ДЕ-ЮРЕ 11% території. А Грузія, яка дала рішучу відсіч російському агресору, дипломатичну війну вщент програла, не змогла консолідувати навколо себе усе євроатлантичне співтовариство і Росія, отримавши все, чого бажала, вийшла з цієї війни безкарною, що лише розпалило її апетити.
Ми ж юридично нічого не втратили і виграємо дипломатичну війну з РФ з великим відривом. Втративши де-факто 2% території на Донбасі ми зберегли Армію і налаштували проти Росії весь цивілізований світ, що в середньостроковій перспективі матиме для неї фатальні наслідки.
Тому припиніть істерику - підіть зарядку зробіть - все ж корисніше, ніж з'їжджати з глузду перед монітором. Та й зір псується - як потім у окупанта поцілити? ;)