Справи пташині
У Косі почалась планова весняна линька - сидить і чухається вже пів тижня. Вчора пыд час планового прибирання квартири вигрібли з бабою цілий совок її пір’їн з-під м’якого кутка у кухні - баба була офігівша, а я, як завжди, навіть бровою не повела ;-). А шо тут такого - сама наблюдаю, як у ці останні три пахмурні і холодні дні Кося тільки те й робить, що чухається. Сьогодні за нею почав линяти Пашка; це у них так завжди - спочатку вона линяє, потім він. А коли чергова велика пір’їна вискубується з тіла, птаха філософським поглядом проводжає падіння частини свого «гардеробу» на підлогу. Вчора почала їм давати вітаміни для росту пір’я.
Однак що цікаво - у Косі після весняної линьки пір’я набуло нового, сірувато-голубого відтінку, який на тон-два світліший за те пір’я, яке вона скинула і яке було у неї зимою. Шкода, що моєї майстерності не вистачає, щоб за допомогою фотоапарата передати точний її колір. У неї взагалі цікавий відтінок; свого часу я саме на нього і повелася, побачивши її серед стайки її сородичів на базарі. Очевидно, один із її батьків мав бірюзовий відтінок, а другий стандартний синій. А от Пашка яким був, таким і залишився, в нього його стандартний окрас, класика жанру, у нього ще ні разу не змінювався відтінок.
Вдруге зробили спробу повішати їм домик для розмноження - вони нуль уваги на нього. Косю він цікавить з точки зору погризти-полазити по ньому і довкола нього, а Пашці він взагалі по барабану. Щось у них не співпадають їхні любовні біоритми - коли пізньої осені хотіла Кося, не хтів Паша, а коли весною активізувався Паша, не до любовних ігрищ було вже Косі. Тому наразі міцна дружба і любов у них проявляються у вигляді взаємної турботи, годування та чухання. Цікава у них, пташина любов ;-))).
Однак що цікаво - у Косі після весняної линьки пір’я набуло нового, сірувато-голубого відтінку, який на тон-два світліший за те пір’я, яке вона скинула і яке було у неї зимою. Шкода, що моєї майстерності не вистачає, щоб за допомогою фотоапарата передати точний її колір. У неї взагалі цікавий відтінок; свого часу я саме на нього і повелася, побачивши її серед стайки її сородичів на базарі. Очевидно, один із її батьків мав бірюзовий відтінок, а другий стандартний синій. А от Пашка яким був, таким і залишився, в нього його стандартний окрас, класика жанру, у нього ще ні разу не змінювався відтінок.
Вдруге зробили спробу повішати їм домик для розмноження - вони нуль уваги на нього. Косю він цікавить з точки зору погризти-полазити по ньому і довкола нього, а Пашці він взагалі по барабану. Щось у них не співпадають їхні любовні біоритми - коли пізньої осені хотіла Кося, не хтів Паша, а коли весною активізувався Паша, не до любовних ігрищ було вже Косі. Тому наразі міцна дружба і любов у них проявляються у вигляді взаємної турботи, годування та чухання. Цікава у них, пташина любов ;-))).