Весняний Драгобрат із літніми емоціями
Гарячково переглядаючи прогнози погоди на різних сайтах, пропустити такої нагоди ми не змогли і тому минулі вихідні 4-5 квітня були чітко окреленими - Драгобрат!!!
Такого сонця і саме такої погоди я чекала два роки; минулого року жодна з поїздок на Драгобрат не порадувала сонячною погодою та безхмарним небом, а востаннє я так засмагала у квітні 2007 року. Просто супер! Сру блек метал! Стовідсоткова видимість відкривала перед очима Чорногірський хребет у всій своїй красі на чолі з Петросом і Говерлою, збоку - Горгани…
Мені досі не віриться, що все пройшло аж так ідеально - як у плані організації відпочинку, так у плані технічного забезпечення - ніщо не ламалось, не було ніяких курйозів, ніщо не заважало повноцінно відпочивати.
І тим не менше, Драгобрат зразка 2009 мені видався таким.
Перше, що здивувало, це відсутність черг як таких на вихідні - найдовшою була черга на ВЛ-1000 біля «Курятні» тривалістю хвилин з 10 у обідню пору. На «Доппельмеєрі» зранку взагалі людей не було що у суботу, що у неділю, під обід людей, ясна річ, побільшало, однак все одно черга йшла швидко. Порадувала робота бугелів - без зупинок, поламок, непорозумінь.
Снігу, як не дивно, таки цього року дійсно набагато менше - згадучи минулорічні траншеї, які були проведені технічним персоналом під витягами, цього року Драгобрат виявився гладко виглаженим схилом. Тому на рахунок навності повноцінного снігового покриву, як от зараз, на травневі свята, можна все таки передбачити, що ситуація може скластися 50 на 50 (у цьому я солідарна із Айфоненком): або буде нормальний сніг, або не зовсім. Хоча, якщо взяти до уваги, що більшість людей приїджає на травневі свята не так як кататися до посиніння, а власне відпочивати (з сім’єю, друзями, коханими тощо), тому, на мою думку, снігу б мало вистачити. Окрім того, чомусь ще здається, що якщо не буде дощів, то такий же покрив збережеться. Головне, аби сонце не палило безперервно, а погода трохи чергувалася, ну і щоб затяжних дощів не було.
Менше снігу - відповідно, менше і горбів на трасах (точніше, я їх цього взагалі не помітила), відповідно, легше й кататись. Унікальне це все таки місце, що тут іще скажеш.
У ялиночках біля Пашиного кулуару було зручно кататися тільки до обіду - далі сніг танув і мої лижі трохи грузли (ну так, вони ж до цього не пристосовані); після чого був зроблений висновок, що таки вартує мені придбати другу пару типу універсалів (чи для легкого беккантрі тощо). Однак ці місця були дуже до вподоби моєму чоловікові, який ну ніяк не бажав їздити по трасі, а вперто бороздив простори Пашиного кулуару і гасав між ялинками.
На рахунок харчування - ціни виросли у порівнянні з минулим роком. Традиційні точки харчування не змінилися, нічого нового мною не було помічено - ті ж «Курятня» (біля ВЛ-1000), Пашина колиба, «Колиба» біля Пашиного витяга, бар у «Шовковій косиці», колиба та безіменний ресторанчик нижче корпусу ТК «Драгобрат» (див. фото). Саме у цей ресторанчик ми й завітали після катання разом з Сєрим Грубим, Танею та її хлопцем
Володькою.
Ціни на деякі страви у безіменному ресторанчику:
Шашлик (250 г, 4 шматка) - 50 грн
Салат із квашеної капусти - 15 грн
Картопля по-домашньому/пюре/смажена з гарніром - 20 грн (насправді це 1,5 картоплини і що по-домашньому, що смажена виглядає практично однаково; ну та зрозуміло - картопля для гір рідкість, вона ж тут не росте)
«Хортиця» 0,5 л - 60 грн
Борщ/юшка - 20-25 грн
Банош із бринзою - 25 грн
Взявши мінімально пару страв щоб наїстися, ми з чоловіком влетіли на 130 грн, а компанія Сєрого - на 250. Шашлик таки був добрий - соковитий, шматки м’яса великі, картоплі на тарілці виявилося ну дуже мало, а от гарніру із суцільної квашеної капусти не бракувало. Ну, загалом, стандартний драгобратівський обід, крім юшки, на яку нам було впадло викидати 20 чи 25 грн. Кульмінацію трапези обрівав злосний дзвінок Айфоненка, мовляв, «падйом бляді доктар прішол!» «…де ви є, ми вже всі речі поспаковували, номери треба здавати», після чого недоїдений шашлик був спакований нами у кульок і ми як таргани потаргали лижі разом з своїми ситими шлунками нагору до «Вотавілю».
Стосовно абонементів та цін на них. Минулорічне нововведення у Бєдного на рахунок заборони групового катання на одній картці отримало схожу схему, що й на «Буковелі» - існує 1-хвилинна затримка між зчитуванням разів (тобто якщо ви катаєтеся з другом по одному абонементу, друг може пройти через турікет тільки через хвилину після вас). Контролери на турнікетах почали більше возмущатися, ніж минулого року, однак двох по одному абонементу пускають. У Паші ситуація, слава Богу, не змінилася.
ВЛ-1000 і «Доппельмеєр» працюють з 9:00 до 17:00, абонементи діють до 10.05.2009. У Бєдного у порівнянні з минулим роком ціни піднялися (від 3-5 до 10-20-50 грн на різних абонементах).
Ціни на абонементи підйомників Бєдного (ВЛ-1000 і «Доппельмеєр»):
Одноразові картки
1 підйом (дорослий) - 15 грн
1 підйом (дитячий) - 10 грн
Багаторазові картки
3 підйоми (дорослий) - 40 грн
5 підйомів (дорослий) - 50 грн
10 підйомів (дорослий) - 90 грн
20 підйомів (дорослий) - 160 грн
50 підйомів (дорослий) - 350 грн
Дитячі картки (до 14 р.)
3 підйоми (дитячий) - 25 грн
5 підйоми (дитячий) - 35 грн
10 підйомів (дитячий) - 60 грн
20 підйомів (дитячий) - 100 грн
50 підйомів (дитячий) - 200 грн
Ціни на мультиліфт (300 м) змінили формат - тепер замість багаторазових та одноразових карток діє єдиний абонемент:
- з 9:00 до 13:00 - 20 грн
- з 13:00 до 17:00 - 20 грн
Ціни на абонементи підйомника Паші Цибеленка:
1 підйом - 10 грн
10 підйомів - 70 грн
20 підйомів - 120 грн
50 підйомів - 250 грн
Готель
Цього разу розмістилися ми у новому готелі «Вотавілю», який знаходиться одразу за 20 метрів від витяга «Доппельмеєр». Поруч одразу за метрів 10 знаходиться готель «Маріка».
«Вотавілю» - це 5-типоверхова садиба на 25 номерів (60 місць). На першому поверсі розташована рецепція, кімната для сушки спорядження. При вході у готель є майданчик-тераса з баром та мангалом. У при спуску у напівпідвальне приміщення приміщенні розташований також прокат лиж (нові Dynastar). У підвальному приміщенні розташована їдальня, з неї ж і є вихід у диско-бар.
Номери поділені на 3 категорії згідно інформації на сайтах.
Категорія А - просторий номер з двоспальним ліжком, є телевізор, шафа для одягу або вішаки, розкладний диван, санвузол (душ, туалет, умивальник, фен); деякі номери цієї категорії двокімнатні. Категорія В - 2-місний номер з двоспальним або 2-ма односпальними ліжками, є телевізор, шафа для одягу або вішаки, санвузол (душ, туалет, умивальник). Є додаткове місце - розкладне крісло. Категорія С - 2-кімнатний номер, 5 односпальних ліжок, телевізор, шафа для одягу або вішаки, санвузол (душ, туалет, умивальник).
Ми жили у номері категорії В на другому поверсі і я не можу сказати, що він був просторий - за розмірами був невеликий. Нам трошки не повезло - наш номер виходив на терасу і нам було дуже добре чути музику, яка весь день лунала з диско-бару. Окрім того, дах тераси затуляв нам денне світло, тож у нашому номері практично завжди було темно. Зважаючи на це, господарі мали б вкрутити у люстру всі 3 лампочки, а не 2, як було. Це була така специфіка номера, у інших номерах було по-іншому, вроді все нормально.
У номері окрім телевізора-плазми були ще комод на 6 шухляд, піднос із графином та 2-ма склянками, розкладне крісло нового зразка та кілька вішалок для одягу. Знов ж таки, бракувало тумбочок.
Санвузол у номері ніяких нарікань не викликав - душова та унітаз чисті, рушники по 2 на особу висіли на гачках, на умивальнику лежало мило у пакетику, туалетний папір, був навіть освіжувач повітря. Гаряча і холодна вода у номері постійно, що вдень, що ввечері, що вночі.
Харчування
Їдальня у «Вотавілю» досить затишна, є телевізор. Вечеря загалом сподобалася - червоний борщ, на друге карпопля пюре із відбивною та гарніром плюс чай. На сніданок подали цікаве блюдо, яке складалося з 3-х шматочків домашньої ковбаси, 3 дольок помідора, 3 шматочки перцю, 3 шматочки бринзи, 3 шматочки свіжого огірка, жмені салату з корейської моркви та буряків. Як на мене, на сніданок треба було б щось ситніше подавати - сирники, млинці тощо. Мені з моєю вагою у 55 кг вранці таким важко насититися, що вже й говорити про здорового мужчину. Чай, правда, у них був хороший - заварний у чайнику, можна було собі по кілька горняток наливати.
Плюси:
- готель новий, а, отже, і нові ліжка, постіль, сантехніка;
- близькість до витягів, зокрема, до «Доппельмеєра» йти 2 хвилини;
- кімната для сушки спорядження;
- прокат лиж, черевиків, рукавиць;
- персонал уважний до туристів;
- нові для Драгобрату послуги у вигляді масажу та йоги;
- можливість поселення великою компанією людей.
Мінуси:
- відсутність будь-яких додаткових меблів крім ліжка та вішалки (всі речі, окрім курток, доводилось розкладати або на розкладному кріслі, або на підлозі);
- звукоізоляція нульова - чути все, що відбувається у коридорі, поверхом вище та поверхом нижче. Це загалом стандартна проблема драгобратівських готелів; практика інших готельних комплексів показує, що через рік-піврора власники таки вирішують цю проблему. Звукоізоляція річ недешева, тож далі буде видно, вирішать власники це питання у подальшому чи ні;
- відсутність сауни.
Загалом враження про готель склалося непогане - одразу видно, що заклад працює перший рік, відчуваються прогалини у організаційних моментах та відсутність досвіду роботи з клієнтами. Тобто все у них було б гаразд, якби вони працювали з людьми більше часу, щоб розуміти, що дійсно потрібно клієнтам і як можна задовольнити потреби людей. Це прийде з часом, головне, аби вони не зіпсували наразі ті плюси-«козирі», якими наразі володіють.
Повна інформація про готель є на сайтах
http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/rh/dragobrat/hotels/votavilyu/
http://www.nezabarom.ua/businesstrip-ukraine/dragobrat/hotels/votavilyu/
Телефони господарів:
+38 (096) 807-24-84 - Людмила
+38 (067) 362-21-40 - Володимир
Апрескі
Як показує практика даної поїздки, сауну бажано замовляти тоді ж, коли й замовляється проживання, оскільки навіть одразу по приїзді та поселенні виявилося, що у жодному готелі немає вільної сауни, всі переважно звільнялися після 23:00.
Щодо вечірньої розважальної програми - у готелі «Вотавілю» кожного дня з 21:00 працює диско-бар, де можна піти потанцювати та випити різних напоїв. Як на мене, непогана альтернатива на противагу перегляду телепередач у номері. Окрім того, у цьому ж готелі пропонується масаж та розслаблюючу гімнастику хаду та хатха-йогу (що це таке, докладно можуть розповісти адміністратори готелю).
Ну і якраз у ці вихідні свою диско-програму проводила громадська організація «Адреналін» у колибі біля ТК «Драгобрат», тож ввечері можна було вибирати, де провести вільний час.
Люди
Як завжди, компанія була на висоті. Блєсталі особливо Сєрий Грубий з другом Володькою, причому що по дорозі у гори, що дорогою додому. Як ми умудрилися вгаратати літру вудки на пятьох вночі не доїджаючи 100 км до Ясині - знают одні небеса. bluzzz - звізда звєздєє всєх звєздих і цим все сказано ;-). На Андрія Айфоненка теж деколи находило і він бігав по горі та гриз дерева, хоча загалом показував нам приклад, як повинні себе поводити люди у поїздках (не те що ми, алкоголіки). Воістину молодець, терпіння до нас треба мати залізне ;-). Дуже приємним виявився stansky , шкода, що ми координатами не обмінялися, треба якось це виправити - хороших людей треба мати у контактах, тим більше, що ми обоє обожнюємо екскурсійні поїздки (якщо що, звертайся, у нас групи часто Україною їздять).
Як не дивно, помітила, що таки цього разу мені тотально бракувало трьох людей до загальної картини відпочинку - це Міки irishhighlander та Влодика зі Свєткою. Міка загалом це символ Драгобрату, без нього якось і не уявляються поїздки в гори, Влодик є класичним символом алкотуриста з багаторічним досвідом та невичерпним запасом приколів, а Свєти мені просто бракувало як близької подруги; мені аж не віриться, що протягом цього сезону ми зі Свєтою лише один раз каталися разом - такого не було за останні три роки, це якось неправильно. Криза, блін, далася таки взнаки, я вже мовчу про Мікину травму…
Водночас багато людей протягом цієї поїздки я випустила зі своєї уваги. Можливо це вина чоловіка, якому я присвячую більше часу, аніж, зрозуміло, друзям і знайомим, можливо далася взнаки тотальна втома з хронічними невисипаннями протягом останнього тижня, з якими я поїхала на Драгобрат, можливо цього разу просто так лягла карта, і, відповідно, я пропустила повз себе багато цікавих подій того вечора. Проте я точно знаю, що це не востаннє - і ми ще обов’язково зустрінемося. Як не стовідсотково тим, так трохи іншим складом. І, ясна річ, на Драгобраті ;-). Хай тільки згорівша фізіономія прийде до норми ;-))).
P.S. Фотки з цієї шальоної поїздки тут - http://jolie.gallery.ru/watch?a=hVV-ciex . Заходьте, не бійтесь, виходьте - не плачте!
Такого сонця і саме такої погоди я чекала два роки; минулого року жодна з поїздок на Драгобрат не порадувала сонячною погодою та безхмарним небом, а востаннє я так засмагала у квітні 2007 року. Просто супер! Сру блек метал! Стовідсоткова видимість відкривала перед очима Чорногірський хребет у всій своїй красі на чолі з Петросом і Говерлою, збоку - Горгани…
Мені досі не віриться, що все пройшло аж так ідеально - як у плані організації відпочинку, так у плані технічного забезпечення - ніщо не ламалось, не було ніяких курйозів, ніщо не заважало повноцінно відпочивати.
І тим не менше, Драгобрат зразка 2009 мені видався таким.
Перше, що здивувало, це відсутність черг як таких на вихідні - найдовшою була черга на ВЛ-1000 біля «Курятні» тривалістю хвилин з 10 у обідню пору. На «Доппельмеєрі» зранку взагалі людей не було що у суботу, що у неділю, під обід людей, ясна річ, побільшало, однак все одно черга йшла швидко. Порадувала робота бугелів - без зупинок, поламок, непорозумінь.
Снігу, як не дивно, таки цього року дійсно набагато менше - згадучи минулорічні траншеї, які були проведені технічним персоналом під витягами, цього року Драгобрат виявився гладко виглаженим схилом. Тому на рахунок навності повноцінного снігового покриву, як от зараз, на травневі свята, можна все таки передбачити, що ситуація може скластися 50 на 50 (у цьому я солідарна із Айфоненком): або буде нормальний сніг, або не зовсім. Хоча, якщо взяти до уваги, що більшість людей приїджає на травневі свята не так як кататися до посиніння, а власне відпочивати (з сім’єю, друзями, коханими тощо), тому, на мою думку, снігу б мало вистачити. Окрім того, чомусь ще здається, що якщо не буде дощів, то такий же покрив збережеться. Головне, аби сонце не палило безперервно, а погода трохи чергувалася, ну і щоб затяжних дощів не було.
Менше снігу - відповідно, менше і горбів на трасах (точніше, я їх цього взагалі не помітила), відповідно, легше й кататись. Унікальне це все таки місце, що тут іще скажеш.
У ялиночках біля Пашиного кулуару було зручно кататися тільки до обіду - далі сніг танув і мої лижі трохи грузли (ну так, вони ж до цього не пристосовані); після чого був зроблений висновок, що таки вартує мені придбати другу пару типу універсалів (чи для легкого беккантрі тощо). Однак ці місця були дуже до вподоби моєму чоловікові, який ну ніяк не бажав їздити по трасі, а вперто бороздив простори Пашиного кулуару і гасав між ялинками.
На рахунок харчування - ціни виросли у порівнянні з минулим роком. Традиційні точки харчування не змінилися, нічого нового мною не було помічено - ті ж «Курятня» (біля ВЛ-1000), Пашина колиба, «Колиба» біля Пашиного витяга, бар у «Шовковій косиці», колиба та безіменний ресторанчик нижче корпусу ТК «Драгобрат» (див. фото). Саме у цей ресторанчик ми й завітали після катання разом з Сєрим Грубим, Танею та її хлопцем
Володькою.
Ціни на деякі страви у безіменному ресторанчику:
Шашлик (250 г, 4 шматка) - 50 грн
Салат із квашеної капусти - 15 грн
Картопля по-домашньому/пюре/смажена з гарніром - 20 грн (насправді це 1,5 картоплини і що по-домашньому, що смажена виглядає практично однаково; ну та зрозуміло - картопля для гір рідкість, вона ж тут не росте)
«Хортиця» 0,5 л - 60 грн
Борщ/юшка - 20-25 грн
Банош із бринзою - 25 грн
Взявши мінімально пару страв щоб наїстися, ми з чоловіком влетіли на 130 грн, а компанія Сєрого - на 250. Шашлик таки був добрий - соковитий, шматки м’яса великі, картоплі на тарілці виявилося ну дуже мало, а от гарніру із суцільної квашеної капусти не бракувало. Ну, загалом, стандартний драгобратівський обід, крім юшки, на яку нам було впадло викидати 20 чи 25 грн. Кульмінацію трапези обрівав злосний дзвінок Айфоненка, мовляв, «падйом бляді доктар прішол!» «…де ви є, ми вже всі речі поспаковували, номери треба здавати», після чого недоїдений шашлик був спакований нами у кульок і ми як таргани потаргали лижі разом з своїми ситими шлунками нагору до «Вотавілю».
Стосовно абонементів та цін на них. Минулорічне нововведення у Бєдного на рахунок заборони групового катання на одній картці отримало схожу схему, що й на «Буковелі» - існує 1-хвилинна затримка між зчитуванням разів (тобто якщо ви катаєтеся з другом по одному абонементу, друг може пройти через турікет тільки через хвилину після вас). Контролери на турнікетах почали більше возмущатися, ніж минулого року, однак двох по одному абонементу пускають. У Паші ситуація, слава Богу, не змінилася.
ВЛ-1000 і «Доппельмеєр» працюють з 9:00 до 17:00, абонементи діють до 10.05.2009. У Бєдного у порівнянні з минулим роком ціни піднялися (від 3-5 до 10-20-50 грн на різних абонементах).
Ціни на абонементи підйомників Бєдного (ВЛ-1000 і «Доппельмеєр»):
Одноразові картки
1 підйом (дорослий) - 15 грн
1 підйом (дитячий) - 10 грн
Багаторазові картки
3 підйоми (дорослий) - 40 грн
5 підйомів (дорослий) - 50 грн
10 підйомів (дорослий) - 90 грн
20 підйомів (дорослий) - 160 грн
50 підйомів (дорослий) - 350 грн
Дитячі картки (до 14 р.)
3 підйоми (дитячий) - 25 грн
5 підйоми (дитячий) - 35 грн
10 підйомів (дитячий) - 60 грн
20 підйомів (дитячий) - 100 грн
50 підйомів (дитячий) - 200 грн
Ціни на мультиліфт (300 м) змінили формат - тепер замість багаторазових та одноразових карток діє єдиний абонемент:
- з 9:00 до 13:00 - 20 грн
- з 13:00 до 17:00 - 20 грн
Ціни на абонементи підйомника Паші Цибеленка:
1 підйом - 10 грн
10 підйомів - 70 грн
20 підйомів - 120 грн
50 підйомів - 250 грн
Готель
Цього разу розмістилися ми у новому готелі «Вотавілю», який знаходиться одразу за 20 метрів від витяга «Доппельмеєр». Поруч одразу за метрів 10 знаходиться готель «Маріка».
«Вотавілю» - це 5-типоверхова садиба на 25 номерів (60 місць). На першому поверсі розташована рецепція, кімната для сушки спорядження. При вході у готель є майданчик-тераса з баром та мангалом. У при спуску у напівпідвальне приміщення приміщенні розташований також прокат лиж (нові Dynastar). У підвальному приміщенні розташована їдальня, з неї ж і є вихід у диско-бар.
Номери поділені на 3 категорії згідно інформації на сайтах.
Категорія А - просторий номер з двоспальним ліжком, є телевізор, шафа для одягу або вішаки, розкладний диван, санвузол (душ, туалет, умивальник, фен); деякі номери цієї категорії двокімнатні. Категорія В - 2-місний номер з двоспальним або 2-ма односпальними ліжками, є телевізор, шафа для одягу або вішаки, санвузол (душ, туалет, умивальник). Є додаткове місце - розкладне крісло. Категорія С - 2-кімнатний номер, 5 односпальних ліжок, телевізор, шафа для одягу або вішаки, санвузол (душ, туалет, умивальник).
Ми жили у номері категорії В на другому поверсі і я не можу сказати, що він був просторий - за розмірами був невеликий. Нам трошки не повезло - наш номер виходив на терасу і нам було дуже добре чути музику, яка весь день лунала з диско-бару. Окрім того, дах тераси затуляв нам денне світло, тож у нашому номері практично завжди було темно. Зважаючи на це, господарі мали б вкрутити у люстру всі 3 лампочки, а не 2, як було. Це була така специфіка номера, у інших номерах було по-іншому, вроді все нормально.
У номері окрім телевізора-плазми були ще комод на 6 шухляд, піднос із графином та 2-ма склянками, розкладне крісло нового зразка та кілька вішалок для одягу. Знов ж таки, бракувало тумбочок.
Санвузол у номері ніяких нарікань не викликав - душова та унітаз чисті, рушники по 2 на особу висіли на гачках, на умивальнику лежало мило у пакетику, туалетний папір, був навіть освіжувач повітря. Гаряча і холодна вода у номері постійно, що вдень, що ввечері, що вночі.
Харчування
Їдальня у «Вотавілю» досить затишна, є телевізор. Вечеря загалом сподобалася - червоний борщ, на друге карпопля пюре із відбивною та гарніром плюс чай. На сніданок подали цікаве блюдо, яке складалося з 3-х шматочків домашньої ковбаси, 3 дольок помідора, 3 шматочки перцю, 3 шматочки бринзи, 3 шматочки свіжого огірка, жмені салату з корейської моркви та буряків. Як на мене, на сніданок треба було б щось ситніше подавати - сирники, млинці тощо. Мені з моєю вагою у 55 кг вранці таким важко насититися, що вже й говорити про здорового мужчину. Чай, правда, у них був хороший - заварний у чайнику, можна було собі по кілька горняток наливати.
Плюси:
- готель новий, а, отже, і нові ліжка, постіль, сантехніка;
- близькість до витягів, зокрема, до «Доппельмеєра» йти 2 хвилини;
- кімната для сушки спорядження;
- прокат лиж, черевиків, рукавиць;
- персонал уважний до туристів;
- нові для Драгобрату послуги у вигляді масажу та йоги;
- можливість поселення великою компанією людей.
Мінуси:
- відсутність будь-яких додаткових меблів крім ліжка та вішалки (всі речі, окрім курток, доводилось розкладати або на розкладному кріслі, або на підлозі);
- звукоізоляція нульова - чути все, що відбувається у коридорі, поверхом вище та поверхом нижче. Це загалом стандартна проблема драгобратівських готелів; практика інших готельних комплексів показує, що через рік-піврора власники таки вирішують цю проблему. Звукоізоляція річ недешева, тож далі буде видно, вирішать власники це питання у подальшому чи ні;
- відсутність сауни.
Загалом враження про готель склалося непогане - одразу видно, що заклад працює перший рік, відчуваються прогалини у організаційних моментах та відсутність досвіду роботи з клієнтами. Тобто все у них було б гаразд, якби вони працювали з людьми більше часу, щоб розуміти, що дійсно потрібно клієнтам і як можна задовольнити потреби людей. Це прийде з часом, головне, аби вони не зіпсували наразі ті плюси-«козирі», якими наразі володіють.
Повна інформація про готель є на сайтах
http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/rh/dragobrat/hotels/votavilyu/
http://www.nezabarom.ua/businesstrip-ukraine/dragobrat/hotels/votavilyu/
Телефони господарів:
+38 (096) 807-24-84 - Людмила
+38 (067) 362-21-40 - Володимир
Апрескі
Як показує практика даної поїздки, сауну бажано замовляти тоді ж, коли й замовляється проживання, оскільки навіть одразу по приїзді та поселенні виявилося, що у жодному готелі немає вільної сауни, всі переважно звільнялися після 23:00.
Щодо вечірньої розважальної програми - у готелі «Вотавілю» кожного дня з 21:00 працює диско-бар, де можна піти потанцювати та випити різних напоїв. Як на мене, непогана альтернатива на противагу перегляду телепередач у номері. Окрім того, у цьому ж готелі пропонується масаж та розслаблюючу гімнастику хаду та хатха-йогу (що це таке, докладно можуть розповісти адміністратори готелю).
Ну і якраз у ці вихідні свою диско-програму проводила громадська організація «Адреналін» у колибі біля ТК «Драгобрат», тож ввечері можна було вибирати, де провести вільний час.
Люди
Як завжди, компанія була на висоті. Блєсталі особливо Сєрий Грубий з другом Володькою, причому що по дорозі у гори, що дорогою додому. Як ми умудрилися вгаратати літру вудки на пятьох вночі не доїджаючи 100 км до Ясині - знают одні небеса. bluzzz - звізда звєздєє всєх звєздих і цим все сказано ;-). На Андрія Айфоненка теж деколи находило і він бігав по горі та гриз дерева, хоча загалом показував нам приклад, як повинні себе поводити люди у поїздках (не те що ми, алкоголіки). Воістину молодець, терпіння до нас треба мати залізне ;-). Дуже приємним виявився stansky , шкода, що ми координатами не обмінялися, треба якось це виправити - хороших людей треба мати у контактах, тим більше, що ми обоє обожнюємо екскурсійні поїздки (якщо що, звертайся, у нас групи часто Україною їздять).
Як не дивно, помітила, що таки цього разу мені тотально бракувало трьох людей до загальної картини відпочинку - це Міки irishhighlander та Влодика зі Свєткою. Міка загалом це символ Драгобрату, без нього якось і не уявляються поїздки в гори, Влодик є класичним символом алкотуриста з багаторічним досвідом та невичерпним запасом приколів, а Свєти мені просто бракувало як близької подруги; мені аж не віриться, що протягом цього сезону ми зі Свєтою лише один раз каталися разом - такого не було за останні три роки, це якось неправильно. Криза, блін, далася таки взнаки, я вже мовчу про Мікину травму…
Водночас багато людей протягом цієї поїздки я випустила зі своєї уваги. Можливо це вина чоловіка, якому я присвячую більше часу, аніж, зрозуміло, друзям і знайомим, можливо далася взнаки тотальна втома з хронічними невисипаннями протягом останнього тижня, з якими я поїхала на Драгобрат, можливо цього разу просто так лягла карта, і, відповідно, я пропустила повз себе багато цікавих подій того вечора. Проте я точно знаю, що це не востаннє - і ми ще обов’язково зустрінемося. Як не стовідсотково тим, так трохи іншим складом. І, ясна річ, на Драгобраті ;-). Хай тільки згорівша фізіономія прийде до норми ;-))).
P.S. Фотки з цієї шальоної поїздки тут - http://jolie.gallery.ru/watch?a=hVV-ciex . Заходьте, не бійтесь, виходьте - не плачте!