Буковель-2008: краткій путєводітєль
На 2R суматоха - паркінг поступово заповнюється, на прокаті, в туалетах купа народу, підйомник ще не запустили (хоча 2-ка вже працює), утворюється черга, але настрій оптимістичний - визирнуло сонечко, нехолодно, люди всі веселі, всі хочуть якомога швидше на гору ;-).
Перший спуск з 1R - жорстко, перша половина траси 1С дуже нагадує минулорічну лютневу славську Варшаву - так само жорстко, так само вузько та місцями круто. Плюс та очевидна перевага цієї траси - саме з неї видно найвищі вершини Українських Карпат - Говерлу та Петрос. 1А, 1D щось не дивують - траси як траси, все відратрачено, вигладжено.
2А багато кому сподобалась - цікава, переходи з крутішого в пологий, потім мостик ;-). До того на «двійці», якщо я не помиляюся, в цей день польська школа «Activ-sport» проводила навчання.
Після 9:00 двоє з Михом спускаємося до «Фелічіти» за абонементами. В менеджера беремо анкети, заповняємо дані, але тут виясняється, що в нас одні документи на двох - менеджер вимагає пред’явити посвідчення особи при купівлі абонемента. Я у відчаї, Мих спробує уладнати все, мотивуючи це непоінформованістю адміністрації «Буковеля» на офіційному сайті та засвідчує мою особу своє присутністю та своїм чесним словом. Його аргументи плюс моя емоційність через деякий час таки вплинула на дівчину-менеджера і та таки дозволила мені придбати заповітний абонемент.
Висновок: чєлавєк без паспорта - нє чєлавєк! Люди, ідучи в прокат, касу акційних абонементів не забувайте про посвідчення особи! Принаймні щось одне завжди треба мати при собі - паспорт, водійські права, кредитну картку та будь-який документ, де вказане Ваше прізвище, інакше ризикуєте залишися ні з чим!
Після тієї злощасної історії з абонементом довелося наздоганяти групу - піднялися по 1R і спустилися по 2В до 5-го підйомника.
На 5-му «класичні» черги, що компенсуються швидкістю підйомника; кілька спусків по трасі 5G; далі підйом і спуск з Чорної Клеви до 12-го підйомника по 5В, підйом, перекур на Довгій, фотографування, флешмоб перед веб-камерою та катання по трасах 12-го підйомника (12А, 12В, 12С, 12D).
Після обіду ділимося на групки та знову перебираємося на 12-й підйомник; намагаюся угнатися за Михом, який у своїх оранжевій куртці, чорних штанах, смугастій шапочці та великих окулярах дуже нагадує гігантського джмеля, який до того і літає із швидкістю звуку, змітаючи все на своєму шляху. 12А-5В-5А - найдовша і певно найпологіша траса, що веде до сполучних 2R та 5-го підйомників; тут головне правильний поворот не пропустити, а то можна як моя колєжанка Свєта годину кататися по колу, виїжджаючи замість на 2R на 5-й підйомник :-))).
На останок розвідуємо траси 16-го підйомника - середина 16А після обіду перетворилася в суцільні горби з купами народу, які ті горби намагалися об’їжджати. Наприкінці дня спуски під 1R і 2R представляють собою кашку.
Перший день катання вийшов «до упора», каталися практично до закриття.
Після вечері частина групи виявила бажання десь сходити на пиво; в центрі Микуличина, як виявляється, ми віднайшли 2 бари, один з яких представляв собою класичну тошніловку з п’яною барменшою та не менш п’яними місцевими жителями, з димом у залі та блатними піснями. Другий бар, де ми врешті і зупинились - це бар при комплексі «Зорі Карпат», перед автостанцією (там же є і магазин, що працює до 23:00) - єдина будівля, що освітлюється ілюмінацією в Микуличині після 22-ї вечора. Сам бар невеличкий, оббитий вагонкою, офіціант приємний, в залі заборонено палити.
Катання день 2-й (7 лютого). «Цей дощ надовго…»
Як і передбачалось прогнозом погоди, в цей день мав активно падати дощ, тож день катання ми вирішили скоротити - виїхали на Буковель лише після десятої ранку, на горі були вже об 11-й. Початок був не надто оптимістичний -дощ падав від самого ранку і в Микуличині, і на Буковелі.
Паркуватись вирішили біля 14-го підйомника - там, як виявилося, і народу значно менше, і місця більше, і все під рукою - прокат №7, каса, фаст-фуд «Tut-food». Тут якраз і виявився промах, допущений розробкою цьогорічної карти: на карті показує, що біля 14-го витягу нічого нема, значки, що вказують на наявність всієї вище перерахованої інфраструктури знаходяться на схемі десь в районі 5-го підйомника, тому цілком закономірно, що ми їх не помітили; ніхто з наших до цього не були раніше на 14-тці, а отже, і не знали цього.
Хтось з постійних завсєгдатаїв форуму www.skier.com.ua якось вже писав, що при плюсовій температурі з верхівки крісел можуть капати краплі мазуту з водою на куртки, штани. Дійсно, коли ми з Михом вранці піднімались на кріслі 14-го підйомника, йому на куртку згори капнула велика брудната крапля, яка ж одразу в’їлася в матеріал куртки; ми намагалися її відчистити, але наразі невідомо чи її можна повністю ліквідувати. Після цього випадку ми взяли за правило за відсутністю черги при плюсовій температурі сідати на крісло по протилежні боки - капає-то якраз на тих, хто сидить посередині.
З верхівки 14-го витяга спускаємося на 15-й, де і робимо кілька спусків; далі поступово перебираємося на 8-й та 11-й.
На 8-му школа «Activ-sport» цього дня проводила навчання; мені не так сподобалося як вправно учні карвили по трасі (карвили скажу так доволі непогано, гарно, технічно, чітко), як те, як вони тримали руки при стійці - це особливо було видно з крісла, коли вони оминали флажки.
Траси 8-го мені щось не дуже сподобались - по-перше, не всі були доступні, а по-друге вони добрі насамперед для карвінгу, а так як не активний карвер, то…Загалом якось в цей день, на відміну від попереднього, там було сумно, без ентузазізму; моя думка доволі суб’єктивна, тому прошу її до особливої уваги не брати.
З підніжжя 8-мки перебираємося на 11-й та на 16-й. Траси 11-тки захоплюють, особливо чорні - відкатуємо там добру половину дня, обираючи для себе різні комбінації: згори 12А-11А, 12А-11D-11С/11В.
У міру збільшення спусків все більше намокають наші куртки та штани, а якщо зважати на те, що не на всіх підйомниках канатчики стряхували краплі води з крісел, то підніматися на деяких підйомниках було не надто приємно, незважаючи на підігрів крісел. Доводилося деколи рятуватися самим: перед посадкою різко піднімати сідушку крісла та одразу ж на неї сідати :-).
Після обіду верхні та нижні ділянки більшості трас поступово почали перетворюватися на «жовті поля» з водяної каші, камінців та землі; особливо це було видно по 15А, 14А, кудою ми спускалися по завершенні дня.
Апрес-скі цього дня ми розпочали одразу перед 17-ю годиною смаженням ковбасок на подвір’ї нашої агрооселі; продовження вилилося у вечерю та у похід у сауну, яка потягнула за собою ще забаву, яка тривала мало не до ранку.
Катання день 3-й (8 лютого). «Убей меня ап апору!»
Зранку під котеджем виявляємо випавший кількасантиметровий шар снігу, а з ним і надію на гарний для катання день. Температура впала, подекуди проявляється сонце :-).
Приїжджаємо на Буковель перед 9-ю годиною; на відміну від попередніх днів все більші скупчення людей та автомобілів на стоянках дає зрозуміти, що сьогодні п’ятниця, надходять вихідні, а отже, і збільшується потік народу.
Після бурхливого нічного апрес-скі зранку було дуже тяжко зібратися: все таки спати 3 години за добу це трохи замало навіть для такої енергійної людини як я, тому дозволяю собі трохи «вимкнутися» під час підйомів на кріслі та поспати на плечі Миха. Не рятують навіть кілька перших спусків, які трохи виганяють з мого тіла сон та приводять до тями. Беру тайм-аут на 16-му підйомнику та підкріпляюся баночкою «Burn’а». На запитання друзів які передзвонили з метою дізнатися чи я бува не заснула десь там під сосною, видаю з трагікомізмом в голосі: «УБЕЙ МЕНЯ АП АПОРУ!» І як результат, це стало крилатою фразою на цілий день :-))).
За традицією минулого дня катаємося спочатку на трасах 15-го підйомника, потім 11-го та 16-го. Зранку закрита чорна 16С, що, в принципі, не зупиняє Миха та кількох сміливців, які каталися на ній у попередній день; перед обідом цю трасу відкривають.
На 11В та 11С в цей день дуже жорстко, місцями лід, людей практично немає.
Знов ж таки за вчорашньою традицією катаємося з 12А на 16А/16В. На 5-й підйомник не переміщуємося через прогнозовані черги, так само стараємося оминати 2R-ку.
Хотілось потрапити на 13-й підйомник - з кріселки було видно, що траса там в хорошому стані, але не працював сам витяг. Також через брак часу мені не вдалося випробувати траси 22-го підйомника :-(.
Завершували день на трасах 15-го підйомника та 14А, якою ми спускалися безпосередньо до буса. Вдалося виїхати з Буковеля після 16-ї години, до того, як левова частка лижників починала згортати свій «катальний» день.
Вечерю ми запланували у Яремче, у місцевій кнайпі, що знаходиться одразу посередині сувенірного базару (заїзд автомобілем з боку колишньої турбази «Гуцульщина»). Одразу ж по виході з буса ми опинилися по кісточки у болоті (враження таке, наче там прорвало якусь трубу і болото просто таки не припиняло розтікатися по всьому базарчику), сам ринок ще о 17-й годині працював, тож бажаючі могли собі ще встигнути придбати сувеніри.
Дорога назад була більш-менш спокійною, без ексцесів, вимушених зупинок та непорозумінь з органами ДАІ, тому вже о 22-й годині ми в’їжджали до Львова.
Нотатки на завершення
1. «Буковель», безперечно, гірськолижний курорт №1 в Україні - саме тут є зачатки нормального сервісу, який має бути доступним всіх любителям гірськолижного відпочинку. Порадувало, що на паркінгах багато автівок, міні-бусів, автобусів з Білорусі, Литви, Росії; значить, наші Карпати таки здатні приваблювати закордонних туристів та пропонувати їм якісний український туристичний продукт. Окрім того, ще з минулого літа на білоруських телеканалах, у пресі та Інтернет-сайтах «Буковель» рекламувався як найкращий український курорт, що, як видно, таки дало своєрідний ефект. Задоволені потреби туриста - це інвестиція у майбутнє, яка змусить його потім повернутися та ще раз витратити гроші. Робота персоналу теж не викликає особливих дорікань - принаймні всюди вас намагаються зрозуміти, відсутнє байдуже ставлення до того, що відбувається навколо. Вдала маркетингова політика залучає все нових клієнтів цього гірськолижного комплексу, так що в майбутньому «Буковель» буде і розростатись і «покращуватись».
2. Питання безпеки - тут подекуди воно «кульгає»; на багатьох трасах є ділянки, які не обгороджені і з яких можна легко «улєтєть» у прірву (особливо це стосується здавалось би такого «простого» переїзду з 12-го на 2R - траса 5В здається) - якби сам не бачила, як горе-лижники через величезну швидкість «пірнали» у невідомість на здавалось би елементарних поворотах…Окрім того, проспіваю усім давно відомий боян про відсутність культури поведінки на схилах - вже не дивуєшся коли дорослі збивають та носяться як ломи, але коли діти підрізають та на повній швидкості у вас влітають, приносячи забої, вивихи та розтягнення - це вже, знаєте, занадто! Дорослого хоч послати на три веселі букви можна, а що візьмеш з дитини, якщо її батьки не навчили відповідати за своє життя? Сумно це якось…
3. Повторюся, чєлавєк без паспорта - нє чєлавєк! Не забувайте свої документи у номері, в машині, особливо якщо Вам доведеться брати спорядження на прокат чи купувати акційні абонементи - на сайті в Інтернеті про це нічого не написано, але хочеться, щоб Ви не наступали на ті самі граблі що і автор! ;-)
4. Карта, що дісталася нам з акції «Готуй лижі влітку!» містить купу помилок та недоробок; зрозуміло, що її «клепали» ще влітку, але все одно, нам як географам на неї місцями було боляче дивитися. Можна закрити очі на те, що висота 1190 м позначена вище, ніж 1210 м, але те, що біля 14-го витяга нічого немає, коли насправді там є і стоянка, і прокат № 7, і каса, і фаст-фуд признаюся чесно, трохи збило з пантелику та у перший день роз’єднало від групи лижебордерів, які були залежні від прокату. Та і саме маркування трас потребує доробок - людям з пониженим зором подекуди складно шукати номер траси. Серйозний курорт, а підхід до роботи несерйозний ;-). Словом, є над чим працювати ;-).
5. Мінімальний кошторис витрат поїздки (із власним спорядженням):
Трансфер Львів-Буковель-Львів + проживання з 2-разовим харчуванням (2 ночівлі) = 360 грн
Абонемент, придбаний під час акції «Готуй лижі влітку!» (листопад) = 134 грн
Абонемент, придбаний за спеціальною акцією лояльності («Всі дні», 100 раз) = 349 грн
Апрес-скі (сауна, бар) = біля 40 грн
Вечеря в Яремче = 15 грн
6. Дякую за увагу! :-)))
P.S. Більше фоток з краєвидами можна побачити на моїй сторінці http://jolie.gallery.ru (розділ "Буковель-2008").