Вікенд у Славському (17-18.02.2007)
Частина перша. Кубок України Українського гірськолижного клубу
Змагання загалом проходили у достатньо таки дружній обстановці - більшість учасників знайомі між собою по 10-15 років, а то й більше. Основними конкурентами були Київ і Полтава - саме спортсмени та аматори з цих міст найбільше намагались всім довести, що вони кращі.
Натомість львів"яни цим абсолютно не переймалися, що, в результаті, принесло свої плоди - зі Львова було багато переможців та призових місць (зазначу ще, що мій шанований предок в одній з категорій заняв 2 місце). Одразу через кілька годин після змагань у розважальному комплексі "Карпати" відбувалося нагородження переможців медалями, почесними грамотами та призами від спортивної фірми "Viking". Мені теж перепав подарунок у вигляді спортивної пов"язки, яка покриває майже всю голову і замінює шапку.
Після нагородження був величезний фуршет та концерт львівського рок-гурту "Файно". Концерт, до речі, мені дуже сподобався; оскільки я не змогла потрапити на презентацію альбому та виступ цього гурту у Львові, то у Славську я "наздоганяла" втрачене. Після завершення шоу я встигла поспілкуватися з барабанщиком та вокалісткою. Класно!
На фуршеті все складалося саме так, як я і передбачала, пишучи свій попередній пост: вдалося поспілкуватися зі всіма, за ким я встигла скучити і кого хотіла побачити за останні роки - і колишніх симпатій, і колишніх інструкторів, і просто знайомих, і тепер вже нових знайомих. Коньяк і горілка там лилася рікою, але стіл теж був не пустий - словом, ніхто звідти голодний не вийшов. Вечір видався на всі сто!
Частина друга. Варшава
Протягом змагань і у перерві між ними я таки встигла покататися на Варшаві, отже, мушу написати кілька речень і про неї. Загалом гора цікава тим, що вона, по-перше, достатньо крута, по-друге, місцями вузька, а по-третє, на неї зручно підніматися завдяки її бугелю. Погода була чудова, сонце засліплювало, морозець, правда, вранці гора була вкрита льодом, але через годину він підтаяв і кататися можна було без особливих проблем. Бугель там цікавий: так звані "тарілочки" з вигином під п"яту точку, підніматися достатньо легко (але це не стосується бордерів - для них там вкрай незручна траса підйому) - це вам не витяги на Тростяні. Один підйом коштує 7 грн, вхід по картках; 5 підйомів = 50 грн (сюди входить завдаток 15 грн за картку) - при поверненні картки в касу цей завдаток повертається, а якщо ви не викатали всі підйоми на картці, то вам повертають гроші і за ці підйоми. І ще один плюс: з Варшави відкриваються дуже гарні краєвиди на Тростян і в сторону Погара.
Частина третя. г. Високий Верх - "Захар Беркут"
У неділю зранку ті учасники змагань, які залишилися в Славському, вирішили поїхати на Тростян, але один з організаторів з приймаючої сторони запропонував всій команді поїхати на "Захар Беркут". Оскільки група забезпечувалася службовими картками і платити гроші за абонемент не треба було, то пропозиція була прийнята.
Перші враження про крісельну канатну дорогу - сідаєш і не видно куди їдеш; трас самих не видно, бо вони високо на горі, під ногами провалля, річка. Через 10 хв відчуваєш, що тобі трохи холодно. Плюс в тому, що за гарної погоди ще можна їхати, а от коли туман і мряка, і сніг ліпить...Недарма мої співробітники, які катались тут 3 тижні тому, поки піднялися догори, то випили на двох пляшку горілки - як-не-як, 40 хвилин важко витримати!
На вершині гори мені сподобалося - перед тобою як на долоні відкриваються просто фантастичні краєвиди! Видно навіть Боржавські полонини. Ось чому я раджу туди поїхати передовсім у ясну погоду - при похмурій враження будуть зовсім не ті.
Щодо складності гори - на самій вершині катаються переважно "чайники", середнячки, підлітки та сім"ї з дітьми. Бугрів немає, гора пологувата, широка, варіантів зіткнутися з іншими лижниками небагато - початківцям тут набагато більше сподобається, аніж скажімо, на ФМІ чи "Політехніку". А от тим, хто добре стоїть на лижах та полюбляє екстрім буде нуднувато. Особисто я цю нудьгу замінювала частими підйомами і спусками, добре хоч, що незважаючи на неділю, черги були невеликі - максимум хвилин 5-7 стоїш.
Частина четверта. Мої подарунки :-)
Щиро хвалюся: додому привезла більше речей, аніж везла туди - дещо мені подарували, а дещо тато придбав мені за смішні гроші у своїх знайомих. Отже, мій гірськолижний і спортивний арсенал поповинився такими речами:
- рюкзак Fischer All-Mountain-Pack 45 Litre;
- спортивна пов"язка;
- термокружка;
- термобілизна - футболка з ангори на короткий рукав.
P.S. Мммм, цікаво: куди я на наступний раз поїду?
Змагання загалом проходили у достатньо таки дружній обстановці - більшість учасників знайомі між собою по 10-15 років, а то й більше. Основними конкурентами були Київ і Полтава - саме спортсмени та аматори з цих міст найбільше намагались всім довести, що вони кращі.
Натомість львів"яни цим абсолютно не переймалися, що, в результаті, принесло свої плоди - зі Львова було багато переможців та призових місць (зазначу ще, що мій шанований предок в одній з категорій заняв 2 місце). Одразу через кілька годин після змагань у розважальному комплексі "Карпати" відбувалося нагородження переможців медалями, почесними грамотами та призами від спортивної фірми "Viking". Мені теж перепав подарунок у вигляді спортивної пов"язки, яка покриває майже всю голову і замінює шапку.
Після нагородження був величезний фуршет та концерт львівського рок-гурту "Файно". Концерт, до речі, мені дуже сподобався; оскільки я не змогла потрапити на презентацію альбому та виступ цього гурту у Львові, то у Славську я "наздоганяла" втрачене. Після завершення шоу я встигла поспілкуватися з барабанщиком та вокалісткою. Класно!
На фуршеті все складалося саме так, як я і передбачала, пишучи свій попередній пост: вдалося поспілкуватися зі всіма, за ким я встигла скучити і кого хотіла побачити за останні роки - і колишніх симпатій, і колишніх інструкторів, і просто знайомих, і тепер вже нових знайомих. Коньяк і горілка там лилася рікою, але стіл теж був не пустий - словом, ніхто звідти голодний не вийшов. Вечір видався на всі сто!
Частина друга. Варшава
Протягом змагань і у перерві між ними я таки встигла покататися на Варшаві, отже, мушу написати кілька речень і про неї. Загалом гора цікава тим, що вона, по-перше, достатньо крута, по-друге, місцями вузька, а по-третє, на неї зручно підніматися завдяки її бугелю. Погода була чудова, сонце засліплювало, морозець, правда, вранці гора була вкрита льодом, але через годину він підтаяв і кататися можна було без особливих проблем. Бугель там цікавий: так звані "тарілочки" з вигином під п"яту точку, підніматися достатньо легко (але це не стосується бордерів - для них там вкрай незручна траса підйому) - це вам не витяги на Тростяні. Один підйом коштує 7 грн, вхід по картках; 5 підйомів = 50 грн (сюди входить завдаток 15 грн за картку) - при поверненні картки в касу цей завдаток повертається, а якщо ви не викатали всі підйоми на картці, то вам повертають гроші і за ці підйоми. І ще один плюс: з Варшави відкриваються дуже гарні краєвиди на Тростян і в сторону Погара.
Частина третя. г. Високий Верх - "Захар Беркут"
У неділю зранку ті учасники змагань, які залишилися в Славському, вирішили поїхати на Тростян, але один з організаторів з приймаючої сторони запропонував всій команді поїхати на "Захар Беркут". Оскільки група забезпечувалася службовими картками і платити гроші за абонемент не треба було, то пропозиція була прийнята.
Перші враження про крісельну канатну дорогу - сідаєш і не видно куди їдеш; трас самих не видно, бо вони високо на горі, під ногами провалля, річка. Через 10 хв відчуваєш, що тобі трохи холодно. Плюс в тому, що за гарної погоди ще можна їхати, а от коли туман і мряка, і сніг ліпить...Недарма мої співробітники, які катались тут 3 тижні тому, поки піднялися догори, то випили на двох пляшку горілки - як-не-як, 40 хвилин важко витримати!
На вершині гори мені сподобалося - перед тобою як на долоні відкриваються просто фантастичні краєвиди! Видно навіть Боржавські полонини. Ось чому я раджу туди поїхати передовсім у ясну погоду - при похмурій враження будуть зовсім не ті.
Щодо складності гори - на самій вершині катаються переважно "чайники", середнячки, підлітки та сім"ї з дітьми. Бугрів немає, гора пологувата, широка, варіантів зіткнутися з іншими лижниками небагато - початківцям тут набагато більше сподобається, аніж скажімо, на ФМІ чи "Політехніку". А от тим, хто добре стоїть на лижах та полюбляє екстрім буде нуднувато. Особисто я цю нудьгу замінювала частими підйомами і спусками, добре хоч, що незважаючи на неділю, черги були невеликі - максимум хвилин 5-7 стоїш.
Частина четверта. Мої подарунки :-)
Щиро хвалюся: додому привезла більше речей, аніж везла туди - дещо мені подарували, а дещо тато придбав мені за смішні гроші у своїх знайомих. Отже, мій гірськолижний і спортивний арсенал поповинився такими речами:
- рюкзак Fischer All-Mountain-Pack 45 Litre;
- спортивна пов"язка;
- термокружка;
- термобілизна - футболка з ангори на короткий рукав.
P.S. Мммм, цікаво: куди я на наступний раз поїду?