..і стається ж таке!
підходив до зупинки, запізнюючись, куди треба. І бачу, що автобус наче той, що треба, а іншим буде довше їхати. Але не побіг..хоча ні, пригадую, що підбіг до нього, а вони, не дивлячись закрили двері, й поїхали собі у напряку, куди їм треба було. Я зачекав іншого автобуса і коли сів у нього, був впевнений, що я зможу обігнати і перегнати попередній. Так воно і сталося, мій, якщо його можна так назвати, обігнав, той, що закрив двері перед моїм носом - і все, я його більше не бачив. Пр що це мені каже? У моменти гострої необхідності стаються такі події, коли, здається, виходу немає і єдиноможливий вихід - і той, проїхав повз із зачиненими дверима. І все світ зупиняється, а навколо все вибухає не квітом, а гниллю, просто обривками й обламками бетону й газет.
А виявляється - той інший, другий автобус - це шанс, який дається при щирості душі і позитивному налаштуванню на шлях життєвий.Перешкода має сприйматися, як належне. І лише послідовним і поступовим рішенням проблеми можна з неї вийти, а не розчаруванням, коли здається увесь світ зупинився. Він ніколи не зупиняється, а ти, Людино, зупиняєшся в умовиводах і потім запізнюєшся завжди і назавжди...
А виявляється - той інший, другий автобус - це шанс, який дається при щирості душі і позитивному налаштуванню на шлях життєвий.Перешкода має сприйматися, як належне. І лише послідовним і поступовим рішенням проблеми можна з неї вийти, а не розчаруванням, коли здається увесь світ зупинився. Він ніколи не зупиняється, а ти, Людино, зупиняєшся в умовиводах і потім запізнюєшся завжди і назавжди...