Речі, які полегшують життя мами
Моїй доні вже майже два роки. Дедалі частіше на мене находить ностальгія за «немовлячими» часами. До чого б це? ;)
Хочу занотувати ті речі, які полегшили, а часом навіть ощасливили моє материнство у "немовлячий" період.
1. Слінго-шарф отримує перше місце. Дитя було зовсім ручним, не хотіло лежати у візку. Плюс у нас не було авто. Завдяки слінгу я могла ходити в ботанічний сад із кумою, працювати за компом, їсти. Слінго-шарф виявився для мене зручнішим, оскільки рівномірно розподіляє навантаження на спину. Хоча є певна морока із замотуванням.
2. Пеленальний столик-комод. Дуже класна штука. У комоді - дитячий одяг, підгузки, крем, серветки та всяка всячина. А зверху на комоді є такий девайс, який робить його широким і просторим. Ми там спілкувалися, переодягалися, робили гігієнічні процедури, масаж. Зручно те, що комод високий. Тому для спини дуже зручно. Всі про це знають, але нагадаю, що самого малюка там краще не залишати.
3. Фітбол - це такий великий м’яч для занять фітнесом. На фітболі ми колисалися, коли руки і спина втомлювалися. Особливо зацінив наш тато. :) Ну, і звісно, виконували масаж і комплекс вправ для малюків, які допомагають розвивати м’язову систему та координацію рухів, знімають тонус м’язів.
4. Електронна книжка (!). Тільки під кінець першого місяця життя дитини, я зрозуміла, що можна читати, коли на тобі спить малюк. Я заливала кілька книжок на різний смак і настрій. Мала спала на мені або біля мене часто, тож книжка дуже виручала.
5. Спільний сон. Місяць тому доня нарешті перебралася в своє ліжечко. Кажу "нарешті", бо вже реально тісно стало. Але вибір був її. Все сталося без примусу із елементами реклами. Спільний сон давав багато переваг. Я ніколи не танцювала вночі із дитиною - погодувала і далі спали. Добре було контролювати стан дитини під час хвороби. Єдиний мінус - тісно :).
6. Мандри. У нас немає машини. Але попри те, ми багато мандрували. Вперше далеченько поїхали, коли доні було 4,5 місяців. І ночували в наметі. Враження важко передати. Бо була гроза... Але через місяць ми не схаменулися і поїхали в Карпати. І це було неперевершено. І тоді я зрозуміла, що дитина - це радість, а ніякий не тягар.