Mar 02, 2014 23:59
Є така думка, що часом ми хворіємо не тому, що заслужили на хворобу, а для того, щоб наші ближні змогли нам послужити.
Для моєї Насті - доволі егоцентричної (бо ж одиначка) дитини - мамин грип справді став подарунком в плані виховання. Якщо на початку вона дуже бурхливо протестувала проти того, що я лежу на дивані замість того, щоб стрибати з нею у класики, то зараз у неї нова пристрасть - мене лікувати (витирати мені носа, мастити його кремом).
А сьогодні в обід стукають у двері. (Богдан із Настею повернулися із прогулянки. А я вдома хворію із фейсбуком.)
Ввалюються мої:
- Мамо, це тобі мед! Я тебе буду лікувати! - і очі в малої аж горять. В роль увійшла :). Залила в мене горнятко чаю із медом і заявила, що мені вже краще.
П.С. "Мед для мами" Софії Ус зачитали до дірок :).
дитина