Машинофото, або як ми їздили на Сиґірію (1)
Машина на чотирьох, з кондишеном і сором"язливим хлопчиком, який говорив англійською в мільйон разів гірше за мене, обійшлася нам у 10 тисяч рупій. Проїхали ми від нашого забутого туристами - о слава вам, боги! - берега через уже відоме вам Трінкомалі до Сиґірії, потім у Дамбуллу, а потім висадивши дівчат і сентиментально з ними попрощавшись, повернулися назад десь по одинадцятій, де в номері нас чекала обіцяна вечеря, яка, як завжди, стала актом об... Я розумію, що якось дивно розповідаю про поїздку до славетної гори, але що вдієш... кружляю довкола майже так само, як тоді, коли ми вже бачили гору, але ніяк не могли до неї під'їхати. Ну от, знову... Ех, доведеться таки починати з Початку.
З красивих кліпів на Тревелі. Відеозйомка Сиґірії відібрала в мене мову надовго. І назавжди оселилася перед внутрішнім зором. Годі й казати, що я навіть не мріяла побачити цю красу на власні очі. Але ж тепер ми всі знаємо, що пляшка джину й жартівливе парі можуть робити дива)
Ну що, їдемо.
Але спершу - карта.
Парканчик із листя вашингтонії.
------------------
На дорогах у цьому регіоні, де кілька років тому скінчилася громадянська війна між тамілами й сингалами, досі чимало блок-постів. Військові часто перевіряють машини, бо, кажуть, поодинокі сутички бувають і досі. Якось ми поспілкувалися були з бравим вояком, який сміливо намагався згадати, що таке і де Україна)
Узбережжя тут порізане затоками.
На зупинках я милувалася школярками. Як на мене, чудова шкільна форма) Жінки й дівчата в сарі викликали непереборне бажання вдягтися так само. І щоб волосся чорне й блискуче.
Дівчата, мабуть, мусульманки.
Скільки там тієї зими...
--------------
Їхали ми пречудовою дорогою. Вони тут різні, але переважно стан хороший. Пізно ввечері - хоча темніє тут рано - ми проїжджали шматок з ремонтом. Ями та інші цікаві місця були позначені стовпчиками, на яких горіли свічки в таких собі спеціальних ліхтариках. Майже романтично)
Після Кіннії почалася савана. Заповідна зона. Тут живуть дикі слони. Ми як їхали назад, то Наталя бачила, як вони перебігали дорогу. Я провтикала.
А саваною бігали павичі. Буйволи з білими чаплями на плечах теж були.
Дорогу нам перебігла лисиця.
Коли я вийшла з машини, вона теж зупинилася.
Придорожнє болітце з ейхорніями - водяним гіацинтом...
Ліворуч - досить велике водосховище.
Перекур.
Савана помалу переросла в гори)
І бонус цього допису - гора Сиґірія!
Наш хлопчик довго возив нас хащами - отут ми й стадо слонів бачили на березі ставочка -- але дехто панікував, що ми ніколи не доберемося до гори, то я їх і не сфотографувала.
Продовження буде.
З красивих кліпів на Тревелі. Відеозйомка Сиґірії відібрала в мене мову надовго. І назавжди оселилася перед внутрішнім зором. Годі й казати, що я навіть не мріяла побачити цю красу на власні очі. Але ж тепер ми всі знаємо, що пляшка джину й жартівливе парі можуть робити дива)
Ну що, їдемо.
Але спершу - карта.
Парканчик із листя вашингтонії.
------------------
На дорогах у цьому регіоні, де кілька років тому скінчилася громадянська війна між тамілами й сингалами, досі чимало блок-постів. Військові часто перевіряють машини, бо, кажуть, поодинокі сутички бувають і досі. Якось ми поспілкувалися були з бравим вояком, який сміливо намагався згадати, що таке і де Україна)
Узбережжя тут порізане затоками.
На зупинках я милувалася школярками. Як на мене, чудова шкільна форма) Жінки й дівчата в сарі викликали непереборне бажання вдягтися так само. І щоб волосся чорне й блискуче.
Дівчата, мабуть, мусульманки.
Скільки там тієї зими...
--------------
Їхали ми пречудовою дорогою. Вони тут різні, але переважно стан хороший. Пізно ввечері - хоча темніє тут рано - ми проїжджали шматок з ремонтом. Ями та інші цікаві місця були позначені стовпчиками, на яких горіли свічки в таких собі спеціальних ліхтариках. Майже романтично)
Після Кіннії почалася савана. Заповідна зона. Тут живуть дикі слони. Ми як їхали назад, то Наталя бачила, як вони перебігали дорогу. Я провтикала.
А саваною бігали павичі. Буйволи з білими чаплями на плечах теж були.
Дорогу нам перебігла лисиця.
Коли я вийшла з машини, вона теж зупинилася.
Придорожнє болітце з ейхорніями - водяним гіацинтом...
Ліворуч - досить велике водосховище.
Перекур.
Савана помалу переросла в гори)
І бонус цього допису - гора Сиґірія!
Наш хлопчик довго возив нас хащами - отут ми й стадо слонів бачили на березі ставочка -- але дехто панікував, що ми ніколи не доберемося до гори, то я їх і не сфотографувала.
Продовження буде.