Regina Europa: 109. TOR
Brandenburger Tor, Бранденбурзькі ворота, були споруджені як одна з дев’ятнадцяти брам старої, огородженої муром частини Берліна 1793 р., того самого року, коли король Прусського королівства взяв участь у революційних війнах. Їхня елегантна дорична колонада наслідувала афінські Пропілеї. Тим воротам з auriga нагорі - групою велетенських бронзових постатей, що зображували «колісницю перемоги», - судилося стати свідком як трагедії, так і успіхів новітньої Німеччини. Вони бачили пишний вступ Наполеона до Берліна 1806 р., а також усі інші військові паради, що гули й гримотіли вздовж вулиці Unter den Linden («Під липами») для короля, імператора, президента і фюрера.
1871 р. вони вітали переможні війська, що верталися з франко-пруської війни до міста, яке ще й тоді змальовували як «антисанітарне й безбожне», - саме ця подія й спонукала взятися до першої перебудови Берліна як німецької імперської столиці. 1933 р. ворота привітали канцлера Гітлера. Під час битви за Берлін у квітні-травні 1945 р. ворота стояли на межі між Білоруським та Українським «фронтами», що суперничали між собою; командували ними маршали Жуков і Конєв. Того дня, коли два російські сержанти з армії Жукова занесли червоний прапор на вершину недалекого рейхстагу, на їхніх руїнах солдати 1-ї Польської армії в складі армії Конєва поставили червоно-білий прапор. 1953 р. ворота височіли над фатальним маршем протесту східноєвропейських робітників. З серпня 1961 р. по листопад 1989 р. вони становили привабливу центральну частину Берлінської стіни.
Протягом цих двох сторіч auriga нагорі правила за мимовільний флюгер європейського політичного клімату. 1807 р. її вивезли до Парижа. 1814 р. скульптурну групу знову підняли нагору, проте розвернули колісницю на захід. 1945 р. вона була розбита, і її відновлено лише 1953 р., коли з первісних форм вилито нові скульптури. Цього разу комуністична влада розвернула колісницю на схід. Коли 1991 р. у зв’язку з готуванням до переїзду уряду об’єднаної Німеччини почалася третя відбудова Берліна, скульптурну групу знову розвернули на захід. Її позиція відзначає стан не тільки відносин обох половин Берліна, а й відносин обох половин Європи.
Символічні жести у бронзі чи камені можна знайти в багатьох місцях. Наприклад, у Загребі наприкінці ХІХ ст. статую хорватського героя генерала Єлачича спершу поставлено так, щоб він показував і водночас звинувачував пальцем Будапешт. 1991 р. статую повернули, щоб генерал показував на Белград. Але, за повідомленнями, 1993 р. його розвернули знову, щоб він показував на Кнін, столицю самопроголошеної сербської республіки Крáїни.
NB Ця стаття - витяг з книги Нормана Дейвіса “Європа. Історія”, опублікованої у видавництві “Основи” (Київ, 2001). Погляди та акценти автора не обов’язково збігаються з точкою зору власника цього ЖЖ. Оцифровано в рамках проекту “Архів партії”.
NB-2 Так, я в курсі, хто саме вивісив прапор на Рейхстазі. Усі претензії щодо змісту цього поста - до Девіса ;)
1871 р. вони вітали переможні війська, що верталися з франко-пруської війни до міста, яке ще й тоді змальовували як «антисанітарне й безбожне», - саме ця подія й спонукала взятися до першої перебудови Берліна як німецької імперської столиці. 1933 р. ворота привітали канцлера Гітлера. Під час битви за Берлін у квітні-травні 1945 р. ворота стояли на межі між Білоруським та Українським «фронтами», що суперничали між собою; командували ними маршали Жуков і Конєв. Того дня, коли два російські сержанти з армії Жукова занесли червоний прапор на вершину недалекого рейхстагу, на їхніх руїнах солдати 1-ї Польської армії в складі армії Конєва поставили червоно-білий прапор. 1953 р. ворота височіли над фатальним маршем протесту східноєвропейських робітників. З серпня 1961 р. по листопад 1989 р. вони становили привабливу центральну частину Берлінської стіни.
Протягом цих двох сторіч auriga нагорі правила за мимовільний флюгер європейського політичного клімату. 1807 р. її вивезли до Парижа. 1814 р. скульптурну групу знову підняли нагору, проте розвернули колісницю на захід. 1945 р. вона була розбита, і її відновлено лише 1953 р., коли з первісних форм вилито нові скульптури. Цього разу комуністична влада розвернула колісницю на схід. Коли 1991 р. у зв’язку з готуванням до переїзду уряду об’єднаної Німеччини почалася третя відбудова Берліна, скульптурну групу знову розвернули на захід. Її позиція відзначає стан не тільки відносин обох половин Берліна, а й відносин обох половин Європи.
Символічні жести у бронзі чи камені можна знайти в багатьох місцях. Наприклад, у Загребі наприкінці ХІХ ст. статую хорватського героя генерала Єлачича спершу поставлено так, щоб він показував і водночас звинувачував пальцем Будапешт. 1991 р. статую повернули, щоб генерал показував на Белград. Але, за повідомленнями, 1993 р. його розвернули знову, щоб він показував на Кнін, столицю самопроголошеної сербської республіки Крáїни.
NB Ця стаття - витяг з книги Нормана Дейвіса “Європа. Історія”, опублікованої у видавництві “Основи” (Київ, 2001). Погляди та акценти автора не обов’язково збігаються з точкою зору власника цього ЖЖ. Оцифровано в рамках проекту “Архів партії”.
NB-2 Так, я в курсі, хто саме вивісив прапор на Рейхстазі. Усі претензії щодо змісту цього поста - до Девіса ;)