Біографія з кількома невідомими
Спершу планувалося, що ця фотографія піде під заголовком «П’ятничні котики» та з підписом «Сотник УГА Ярослав Курилюк, командант 1-го гарматного полку УСС». Але мене смикнуло пошукати більше…
Отже, Ярослав-Євген Курилюк народився у селі Городниця Городенського повіту (зараз, відповідно, Городенківській район Івано-Франківської області) 27 листопада 1892 року в сім’ї управителя народної школи. Закінчив Коломийську гімназію та юридичний факультет Львівського університету. У цісарській армії служив у 2-у полку фортечної артилерії (Краків), а потім - у 3-у полку фортечної артилерії (Перемишль), в складі якого перебув першу облогу міста російською армією. Потім закінчив кадетську артилерійську школу в Будапешті (1915). З квітня 1915 р. по жовтень 1918 р. командував батареєю 106-го полку артилерії, пройшовши з боями російським, італійським та французьким фронтами і заробивши кілька нагород.
З розпадом імперії Я. Курилюк негайно зголосився на службу до Галицької армії і вже 5 грудня 1918 р. виїхав на чолі організованої ним у Коломиї батареї на фронт під Львів. Батарея була озброєна 76-мм польовими гарматами й увійшла до складу групи «Старе село». Наприкінці грудня 1918 р. на базі батареї Я. Курилюка та ще п’яти інших батарей створили 1-й гарматний полк бригади Українських Січових Стрільців. Бригада увійшла у січні 1919 р. до складу 2-го корпусу Галицької армії, т.зв. «Осадного» (він тримав облогу навколо Львова). Полк пройшов усю епопею ГА - облогу Львова, стримування травневого 1919 р. наступу поляків, Чортківську офензиву у червні 1919 р., спільні з армією УНР дії після переходу Збруча (Христинівка, Умань, Жмеринка). У Реєстрі нагороджених хрестом Симона Петлюри «за участь у збройній боротьбі за державність України під проводом головного отамана Симона Петлюри 1917-1921 рр.» знаходимо і сотника Ярослава Курилюка (під номером 2758).
У ЧУГА гарматний полк перетворили на дивізіон. У некролозі в діаспорному виданні вказано, що Я. Курилюк став командантом, тобто командиром, полку після загибелі отамана Воєвідки 30 березня 1920 р. Разом з рештками полку сотник Ярослав Курилюк прибув до Збірної Станиці ЧУГА в Києві. Зачищення чекістами решток ЧУГА його якось (як саме?) оминуло - він дочекався приходу в травні 1920-го до української столиці польських та петлюрівських військ та став начальником старшинської (офіцерської) школи при 6-й стрілецькій дивізії ДА УНР. Утім, перебував на цій незлецькій посаді порівняно недовго - вже влітку, коли Червона армія, здавалось би, нестримно котилася на Варшаву, він (чому саме тоді?) повернувся на малу батьківщину та зайнявся українською кооперацією. У вказаній системі пропрацював аж до вересня 1939-го. Одружився і проживав у селі Стецева (зараз Снятинський р-н Івано-Франківської обл.).
Після Другої світової Ярослав жив у Західній Німеччині, у 1948 р. переїхав до США, де жив у Чикаго. Потім оселився м. Грейт Фоллс, штат Монтана, там працював на залізниці. Мав доньку. Помер 28 вересня 1960 року.
Здавалось би, все, принаймні лаконічний некролог ніяк не коментує що робив Я. Курилюк з 1939 по 1945 роки. Але досить цікавий натяк відшукався у спогадах Степана Касіяна, який у 1940-41 рр. очолював у Холмі (тоді - територія Генерал-Губернаторства) Курінь Молоді - парамілітарну структуру, контрольовану ОУН (м). Весною 1941-го до нього прибув ніхто інший, як Я. Курилюк. За словами Касіяна, Курилюк «мав якесь відношення до німецьких військових кіл». Гість запропонував дати йому «якнайбільше людей до розвідчо-партизанського відділу парашутистів». Касіян, по його спогадам, кандидатів не дав, пославшись на те, що не може розпоряджатися членами ОУН на власний розсуд.
Курилюк, начебто, повернувся за якийсь час «з організаційною запискою, що коли знайдуться добровольці, що на власну руку, з власної волі і без поклику на організацію почували б у собі потяг до пригодництва і хотіли б піти на саботажний вишкіл, то ми їх звільнимо з організації і відпустимо, але заохочувати до того не треба, навпаки, слід кожному звернути увагу на пов’язані з тим небезпеки». Тобто Курилюк працював на німецькі військові кола, вочевидь на Абвер, шукаючи кадри для диверсійної роботи.
Якщо Ярослав Курилюк діяв в 1941-у в інтересах Абверу, то швидше за все - як співробітник Абверштелле «Краків». Ось що пише про цей орган т.зв. «Синя книга» МДБ СРСР 1952 р.:
….Практическую разведывательную, контрразведывательную и диверсионную работу проводили периферийные органы «Абвера» абверштелле (сокращенно - АСТ) при каждом военном округе. Абверштелле подчинялись непосредственно Управлению «Абвер-заграница» и согласовывали свою работу с отделами 1 Ц (разведотделы) штабов военных округов, передавая им в копиях разведывательные данные о сопредельных с округом странах…
…«Абверштелле Краков» организован в конце 1939 года, дислоцировался в городе Кракове по Вокзальной ул., в здании бывшего воеводства; вел разведывательную и подрывную работу на территории западных областей УССР, бывшего Польского генерал-губернаторства… Для подрывной работы против Советского Союза «АСТ Краков» использовал на территории Польши кадры украинских националистов-эмигрантов, членов ОУН и УЦК («Украинский центральный комитет»), и оуновское подполье в западных областях УССР…
Ось такі пироги. Що ж було пізніше, наразі широкому загалові не відомо. Інші подробиці цієї забутої біографії ще чекають на своїх першовідкривачів…
© мій